освоєний

ОСВО́ЄНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до осво́їти.

На освоєних землях запровадили спеціальну сівозміну (Хлібороб Укр., 6, 1965, 18);

Всупереч його сподіванням, виявилось, що автострада уже була освоєна (Гончар, III, 1959, 433);

— Дикі Вівці давно вигибли від пазурів та зубів Вовків.., а освоєні чоловіком, укривають незліченними отарами широкі степи та високі полонини (Фр., IV, 1950, 120);

// осво́єно, безос. присудк. сл.

Ставкову площу освоєно для розведення коропа (Наука.., 10, 1956, 21).

2. у знач. прикм., рідко. Який освоївся з ким-, чим-небудь, призвичаївся до когось, чогось.

Наш війт був ще недавно вибраний, то й не зовсім іще освоєний з панами (Фр., II, 1950, 32).

3. у знач. прикм., діал. Ознайомлений.

— Освоєні поверховно з поодинокими галузями наук.., думають [жінки], що вони справді доволі озброєні супроти вимог життя (Коб., І, 1956, 71).