освоєний

ОСВО́ЄНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до осво́їти.

На освоєних землях запровадили спеціальну сівозміну (з наук. літ.);

Всупереч його сподіванням, виявилось, що автострада уже була освоєна (О. Гончар);

– Дикі Вівці давно вигибли від пазурів та зубів Вовків.., а освоєні чоловіком, укривають незліченними отарами широкі степи та високі полонини (І. Франко);

// осво́єно, безос. пред.

Ставкову площу освоєно для розведення коропа (з наук.-попул. літ.).

2. з ким – чим і без дод., у знач. прикм., рідко. Який освоївся з ким-, чим-небудь, призвичаївся до когось, чогось.

Наш війт був ще недавно вибраний, то й не зовсім іще освоєний з панами (І. Франко).

3. у знач. прикм., діал. Ознайомлений.

– Освоєні поверховно з поодинокими галузями наук.., думають [жінки], що вони справді доволі озброєні супроти вимог життя (О. Кобилянська).