освоюватися

ОСВО́ЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ОСВО́ЇТИСЯ, о́юся, о́їшся, док.

1. з ким – чим і без дод. Звикати до незнайомого місця, середовища і т. ін.; обвикати.

Танцюра потроху освоюється з оточенням, стримано кашляє у долоню і глузливо зиркає на Барабаша (З. Тулуб);

Перелетіла [Оленка], мов на крилах, у чужу землю, озирнулась навкруги себе, освоїлась... (П. Куліш);

Щоб допомогти циганці освоїтись в незвичному для неї оточенні, Максим заговорив (Д. Ткач);

// з чим. Призвичаюватися до чого-небудь незвичного або неприємного.

Тамара освоюється з поганим світлом і раптом бачить Женю і Галю (А. Хижняк);

Панна Теодозя .. неприємно вражала очі своїм чудним лицем. Треба було довго звикати до його [нього], щоб з ним освоїтись (І. Нечуй-Левицький);

Посидівши пару годин у бур'яні.., він освоївся трохи з тим гамором (І. Франко).

2. з чим. Набувати досвіду в чому-небудь, засвоювати певну кількість знань, навичок.

З новим бульдозером Кузьма освоївся ще не зовсім, владарює над ним з горем пополам, але ж таки владарює (О. Гончар).

3. тільки недок. Пас. до осво́ювати.

Він прийшов на завод, коли в щойно відбудованому суперфосфатному цеху лише освоювалося нове обладнання (з газ.);

Традиції оперативної поетичної роботи Маяковського, який умів активно втручатися своїм віршем у гущу щоденних справ і подій, .. з особливою наполегливістю освоюються українськими поетами (з навч. літ.).