первинні і вторинні якості

ПЕРВИННІ і ВТОРИННІ ЯКОСТІ — якості об'єктивні і суб'єктивні. Вперше їх розрізнення здійснене в європейській філософії Демокритом, який стверджував, що лише для людини існують колір, солодке чи гірке, в дійсності ж є лише атоми і порожнеча. Він вважав, що оскільки цих властивостей немає в атомах, то вони не можуть виникнути і при з'єднанні атомів, внаслідок якого виникають речі. Адже з небуття нічого не виникає. У Новий час ця думка була концептуально розвинута Локком. Первинними він називав якості, що невіддільні від матеріальних тіл; їх не можна відокремити практичною зміною тіл; вони завжди сприймаються відчуттями. До первинних якостей Локк відносив щільність, протяжність, форму, рух, спокій і число. Вторинними якостями Локк називав якості, такі як колір, звук, запах, смак, що насправді не знаходяться в самих речах, але виникають у людини завдяки дії П. я. Подібну ж ідею про В. я. знаходимо у Фоєрбаха: мій смаковий нерв такий же витвір природи, як і сіль, але з цього не випливає, що смак солі безпосередньо був об'єктивною її властивістю, що тим, чим є сіль лише як предмет відчуття, вона була також сама по собі. В XIX — XX ст. значного поширення набула теорія Гельмгольца, згідно з якою відчуття — це не копії чи дзеркальні відображення речей, а умовні знаки, символи або ієрогліфи; теорія Гельмгольца була спрямована проти споглядального матеріалізму. Її дотримувався також Плеханов, який вважав, що, окрім як через дію на нас, речі самі по собі ніякого вигляду не мають. Проблема П. і В. я. проходить через усю історію філософської думки, вона відбиває реальні факти — взаємодію суб'єкта й об'єкта як джерела вторинних якостей і значно більшу незалежність від нас первинних якостей.