подвиг

ПОДВИГ — морально значуща дія людини, що спирається на її вільне самовизначення й спрямована на досягнення результатів, які значно перевершують рівень очікуваного від даного людського суб'єкта. За своєю суттю, П. — діяння важке, пов'язане з подоланням великих труднощів, що потребує від людини самовіддачі й максимального напруження сил. Залежно від конкретної мети й загального характеру цінностей, що підлягають реалізації, вирізняють подвиги трудові, воїнські, II. любові, культурне або духовне подвижництво (поступування душі шляхом вдосконалення й спасіння) тощо. Ціль П. може мати соціальний або переважно індивідуальний характер, проте і в останньому разі передбачається її загальнозначущий духовно-моральнісний вплив. Подвижницькою дією може поставати й недіяння (тобто відмова від негідної, неналежної дії), і налаштованість життя загалом, а суб'єктом П. — як конкретна особистість, так і спільнота ("П. народу"). П. можна розглядати як особливий різновид вчинку. Проте, якщо вчинок у вузькому значенні сутнісно пов'язаний із моральним ризиком вибору й полемічного утвердження певної системи цінностей, важкість П. має переважно виконавчий характер: подвигнути, посунути справу, яка a priori визнається конче потрібного. Відтак брак "культури вчинку" (Бахтін) за умов тоталітаризму закономірно поєднується з надмірним культом П. як вольового, екстраординарного засобу незрідка оманливого вирішення нагальних суспільних проблем, розрахованого на ентузіазм мас.

В. Малахов

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. подвиг — -у, ч. Важлива своїм значенням дія; вчинок, здійснюваний у важких, небезпечних умовах; героїчний, самовідданий вчинок. || Самовіддана діяльність, поведінка, викликана глибоким почуттям. || перев. мн., розм., ірон. Пригоди, витівки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. подвиг — ПО́ДВИГ, у, ч. 1. Героїчний, самовідданий вчинок, здійснюваний у важких, небезпечних умовах. Писати довго не можу, але написати листа для мене вже не подвиг, а зовсім звичайна річ (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
  3. подвиг — УЧИ́НОК (ВЧИ́НОК) (те, що вчинене, здійснене ким-небудь), ДІ́Я, АКТ, КРОК перев. з означ., ДІЯ́ННЯ мн., А́КЦІЯ книжн.; ПО́ДВИГ (героїчний, самовідданий вчинок, здійснюваний у важких небезпечних умовах). Вершник.. Словник синонімів української мови
  4. подвиг — ПО́ДВИГ, у, ч. Важлива своїм значенням дія; вчинок, здійснюваний у важких, небезпечних умовах; героїчний, самовідданий вчинок. Писати довго не можу, але написати листа для мене вже не подвиг, а зовсім звичайна річ (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  5. подвиг — Подвиг, -га м. 1) Подвигъ. Левиц. Пов. 30. Він дику, люту силу воювничу до подвигів спасенних нахиляє. К. Бай. 134. Ні пишним мавзолеєм, ні солодкоголосою хвалою не зробили б нашому батькові Тарасу такої шаноби, як сим тихим братолюбним подвигом. К. (О. 1862. III. 23). Словник української мови Грінченка
  6. подвиг — по́двиг іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  7. подвиг — Самовідданий <�героїчний> вчинок; мн. ПОДВИГИ, звершення, досягнення, успіхи; ІР. пригоди. Словник синонімів Караванського
  8. подвиг — Геройство, хоробрість, чин, див. відвага, сміливий Словник чужослів Павло Штепа