1. Словник української мови в 11 томах

подвиг

ПО́ДВИГ, у, ч. Важлива своїм значенням дія; вчинок, здійснюваний у важких, небезпечних умовах; героїчний, самовідданий вчинок.

Писати довго не можу, але написати листа для мене вже не подвиг, а зовсім звичайна річ (Л. Укр., V, 1956, 193);

Парторг батальйону приніс екстрений випуск листівок про подвиг Самійла Поліщука, який у бою під Яссами знищив власноручно шість ворожих танків (Гончар, III, 1959, 35);

Ніколи не зітруться з пам’яті народу трудові подвиги, мужність і героїзм комсомольців у боротьбі за побудову першого в історії людства соціалістичного суспільства (Ком. Укр., 10, 1968, 21);

// Самовіддана діяльність, поведінка, викликана глибоким почуттям.

Святкує юрба молода Свій світлий тріумф будівничий, Свій радісний подвиг труда (Бажан, І, 1946, 174);

// перев. мн., розм., ірон. Пригоди, витівки.

Швагер.. інакшої розмови з ним не має, як тільки про свої подвиги в нетверезім стані (Март., Тв., 1954, 344);

Сигналізували про головині «подвиги» колгоспники районному прокуророві (Вишня, І, 1956, 439).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. подвиг — по́двиг іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. подвиг — Самовідданий <�героїчний> вчинок; мн. ПОДВИГИ, звершення, досягнення, успіхи; ІР. пригоди. Словник синонімів Караванського
  3. подвиг — -у, ч. Важлива своїм значенням дія; вчинок, здійснюваний у важких, небезпечних умовах; героїчний, самовідданий вчинок. || Самовіддана діяльність, поведінка, викликана глибоким почуттям. || перев. мн., розм., ірон. Пригоди, витівки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. подвиг — Геройство, хоробрість, чин, див. відвага, сміливий Словник чужослів Павло Штепа
  5. подвиг — ПО́ДВИГ, у, ч. 1. Героїчний, самовідданий вчинок, здійснюваний у важких, небезпечних умовах. Писати довго не можу, але написати листа для мене вже не подвиг, а зовсім звичайна річ (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
  6. подвиг — ПОДВИГ — морально значуща дія людини, що спирається на її вільне самовизначення й спрямована на досягнення результатів, які значно перевершують рівень очікуваного від даного людського суб'єкта. За своєю суттю... Філософський енциклопедичний словник
  7. подвиг — УЧИ́НОК (ВЧИ́НОК) (те, що вчинене, здійснене ким-небудь), ДІ́Я, АКТ, КРОК перев. з означ., ДІЯ́ННЯ мн., А́КЦІЯ книжн.; ПО́ДВИГ (героїчний, самовідданий вчинок, здійснюваний у важких небезпечних умовах). Вершник.. Словник синонімів української мови
  8. подвиг — Подвиг, -га м. 1) Подвигъ. Левиц. Пов. 30. Він дику, люту силу воювничу до подвигів спасенних нахиляє. К. Бай. 134. Ні пишним мавзолеєм, ні солодкоголосою хвалою не зробили б нашому батькові Тарасу такої шаноби, як сим тихим братолюбним подвигом. К. (О. 1862. III. 23). Словник української мови Грінченка