правда

ПРАВДА (від праслов'янського prav — правило, присяга, закон, договір) — особлива форма поєднання істини з життєвими нормами людини. П. — це істина, що стала принципом життя. Тому не може бути універсальної П., оскільки не існує універсальної людини. Завдяки тому, що П. потребує певних форм поєднання істини з життям, вона є багатоіпостасною, може набувати різних витворів, у той час як істина єдина щодо певної предметної області. П. будується, істина відкривається. Істина доводиться, а П. засвідчується життям чи особистим прикладом. Категорія П. особливо важлива в художньому пізнанні, зокрема в літературі, в творах якої кожен герой може мати свою правду. Ця множинність П. лише потверджує художність твору, бо висвітлення життя передбачає багатоманітність станів його адекватного здійснення чи відтворення. Але при усій багатоіпостасності П. включає нормативний аспект, ідеал. В цьому розумінні вона сполучається з ідеєю справедливості, що має інтерсуб'єктивне значення.

С. Кримський

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

правда — (те, що відповідає дійсності) істина, книжн. (що не підлягає сумніву) аксіома. Словник синонімів Полюги
правда — пра́вда іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
правда — Істина; (очевидна) труїзм; (життя) реальність; П. справедливість, чесність; (Ваша) правота; ВСТ. справді, (на початку речення) щоправда. Словник синонімів Караванського
правда — див. щоправда Словник синонімів Вусика
правда — [праўда] -дие, д. і м. -д'і Орфоепічний словник української мови
правда — -и, ж. 1》 Те, що відповідає дійсності; істина. || Певна сукупність достовірних відомостей про що-небудь. || Дійсний стан речей. Дійти правди. 2》 Правдивість; правильність. || чого, у знач. означ. Який відповідає істині, дійсності. Великий тлумачний словник сучасної мови
правда — ПРА́ВДА, и, ж. 1. Те, що відповідає дійсності; істина. [Кассандра:] А як же ти, Гелене, одріжняєш [одрізняєш] брехню від правди? (Леся Українка); // Певна сукупність достовірних відомостей про що-небудь. В своїм оповіданні вона багато наплутала .. Словник української мови у 20 томах
правда — правда : ◊ а то ґу́зік пра́вда → правда ◊ наговори́ти три мі́хи пра́вди ірон. набрехати (Франко) ♦ пра́вда лиш одна́ на сві́ті (Франко) ◊ пра́вдою цілий світ зійдеш, а непра́вдою за поріг не ви́йдеш (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
правда — А що правда, то не гріх, а що торба, то не міх. Правду сказати, чи по правді зробити, не є гріхом, а торба не є міхом. Біду їж, а правду повідж. Правду скажи, хочби за неї треба і потерпіти. Бог правду видить, але не скаже. Приповідки або українсько-народня філософія
Правда — Укр. літературно-науковий і політичний часопис; виходив у Львові 1867-96; фінансову допомогу надавали П. Куліш та О. Кониський; до 1880 провідний орган народовців; у 1860-70-х співпрацювали: І. Франко, О. Огоновський, О. та В. Барвінські... Універсальний словник-енциклопедія
правда — ві́рою і пра́вдою, перев. зі сл. служи́ти, послужи́ти і под. 1. Віддано; щиро. — Нехай ясна пані візьме мене до себе за покоївку, я служитиму пані вірою й правдою (М. Старицький); Треба .. Фразеологічний словник української мови
правда — ПРА́ВДА (те, що відповідає дійсності), І́СТИНА, ПРА́ВДОНЬКА поет., розм.; АКСІО́МА (незаперечна). — Бабусенько, голубонько, Серце моє, ненько! Скажи мені щиру правду — Де милий-серденько? (Т. Словник синонімів української мови
правда — Пра́вда, -ди, -ді Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
правда — ПРА́ВДА, и, ж. 1. Те, що відповідає дійсності; істина. Народ повинен перш за все і більш за все знати правду — знати, в чиїх же руках на ділі державна влада (Ленін, 34, 1973, 14); [Кассандра:] А як же ти, Гелене, одріжняєш [одрізняєш] брехню від правди?... Словник української мови в 11 томах
правда — Правда, -ди ж. Правда, истина. Все згине, тільки правда зостанеться. Ном. Вона мене вірно любить, вона мені правду скаже. Мет. 89. Ой не по правді, мій миленький, зо мною живеш. Мет. 67. на правду сказати. По правдѣ сказать. Словник української мови Грінченка