природа людини

ПРИРОДА ЛЮДИНИ — сталі, незмінні риси, спільні задатки й властивості, котрі репрезентують особливості людини як живої істоти і притаманні їй в усі часи незалежно від біологічної еволюції та історичного процесу. Людинознавчі уявлення здебільшого тяжіють до двох альтернативних поглядів на П. л.: як на повноту доброчесності й істини, втраченої на шляхах історичної еволюції, або як на піддатливий "сирий матеріал", що йому надає форми лише культура й історія. Консерватизм використовував ідею людської природи для протидії соціальним змінам, прогресизм схилявся до висновку, що будь-які зміни в людині можливі лише через відсутність П. л. (Морен). Заперечують П.л. також представники антропологічного релятивізму, соціоцентризму, нерідко — релігійні філософи.

В. Табачковський

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. природа людини — Потрібно усвідомлювати, що теорія природи людини є невід’ємною складовою будь-якої політичної теорії. Політична теорія є серед іншого вченням про способи, у які суспільний та державний лад сприяють добробуту членів суспільства: хіба ж ми можемо знати... Енциклопедія політичної думки