просвітництво

ПРОСВІТНИЦТВО — а) хронологічний період кін. XVII — XVIII ст., який позначається поняттям "доба П."; б) філософська та ідейна течія, поширена в Зх. Європі у XVII — XVIII ст., що охопила фактично всі сфери культури. Отже, П. — це загальнокультурне явище процесу історичного розвитку Європи. Термін "П." зустрічається у працях Вольтера, Гердера, але остаточно входить у вжиток після опублікування праці Канта "Відповідь на запитання: що таке Просвітництво?" (1784). Історичним ґрунтом становлення просвітницької ідеології став інтенсивний розвиток наукових знань у XVII ст. Ідеал наукового знання, що невіддільний від раціональності та оптимізму, сприяв реалізації можливостей пізнання. Важливою складовою просвітницької ідеології стала розробка суспільно-політичних теорій, зорієнтованих на розбудову раціонально організованого суспільства. В основу просвітницьких суспільно-політичних теорій було покладено поняття незмінної людської природи, зміст якого включав ідею про рівність людей від природи, а також про існування низки невідчужуваних прав і свобод людини й громадянина. Одним із засобів утвердження ідеалів П. їхні прихильники вважали розвиток історичної науки ("школи моралі й політики"). При цьому просвітницький погляд на історію характеризувався наступними властивостями: відмова від теологічного способу пояснення історичного процесу, різко негативне ставлення до Середньовіччя, ідеалізація Античності, історичний оптимізм та віра в прогрес, визнання існування єдиних історичних закономірностей розвитку всього суспільства. В органічному зв'язку зі всією системою знань мислителів П. були проблеми виховання. Значний внесок у розвиток педагогічної науки внесли Локк.Дидро, Гельвецій, Руссо. Розвиток П. мав і свою незаперечну національну специфіку, в контексті чого, як правило, виділяють англ., франц., нім., італ. П. тощо. Серед основних течій англ. П. вирізняють: а) ідеалістичну: Шефтсбері, Берклі, Г'юм, шотланд. школу здорового глузду (Рід, Бетті, Оствальд); б) матеріалістичну: Коллінз, Гартлі, Пристлі, Толанд, Ньютон. Розвиток франц. П. охоплює ранній етап (XVII ст. — Лабрюєр, Ларошфуко, Декарт, Гассенді) та високе П. (XVIII ст. — Монтеск'є, Маблі, Вольтер, Кондильяк, Руссо, Ламетрі, Дидро, Гельвецій, Гольбах, Марешаль, Мельє та ін.) О. днією з центральних подій розвитку франц. П. стало йидання "Енциклопедії" (1751 — 1780), асоціально-політичним завершенням — події Французької революції 1789 р. П. у Німеччині розпочалося доволі пізно — у XVIII ст., що було зумовлено економічною відсталістю та відсутністю національної єдності; соціально-політичні та філософські пошуки цієї єдності стали однією з найпотужніших сполук нім. П. До чільних представників нім. П. належать Крузій, Чирнгауз, Томазій, Баумгартен, Гаман, Якобі, Гердер, Гете, Лессинг. П. в Італії було щільно поєднано з боротьбою за національне об'єднання. Важливе місце у працях італ. просвітників займало питання про єдину літературну італ. мову. Ідеї італ. П. рельєфно відбились у працях Чезаротті, Веррі, Беккаріа, Філанджері, драматургії Гольдоні.

В. Горський

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. просвітництво — ПРОСВІ́ТНИЦТВО, а, с. 1. Те саме, що просвіти́тельство 1. Просвітництво було явищем усеєвропейським, але різні країни охоплювалися цим рухом у різний час, і проявлявся він у них з різною масштабністю та інтенсивністю (з наук.-попул. літ.). 2. Діяльність просвітника; освітенство. Словник української мови у 20 томах
  2. Просвітництво — Рух, пов’язаний з ідеологічними зрушеннями, що протягом XVIII століття охопили всі європейські країни (й Америку). По суті... Енциклопедія політичної думки
  3. просвітництво — ПРОСВІ́ТНИЦТВО, а, с.: ∆ Вік (епо́ха) просві́тництва, іст. — період розвитку революційної буржуазної науки і культури в Західній Європі XVII-XVIII ст.; Філосо́фія просві́тництва — учення про розвиток революційної буржуазної науки і культури в Західній Європі XVII-XVIII ст. Словник української мови в 11 томах
  4. просвітництво — -а, с., іст. Період розвитку революційної буржуазної науки і культури в Західній Європі 17-18 ст. Вік (епоха) просвітництва. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. Просвітництво — Етап розвитку європ. культури кінця XVII — поч. XIX ст. У філософській думці П. домінує раціоналізм та науковість; розум трактується як засіб пізнання світу, суспільства й людини... Універсальний словник-енциклопедія
  6. просвітництво — просві́тництво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови