страху теорія

СТРАХУ теорія — комплекс поглядів, уявлень, ідей, що витлумачує і пояснює викликане реальною чи уявною небезпекою для людини почуття страху як основну причину і передумову виникнення і відтворення релігійних уявлень, вірувань і дій, які й були спрямовані на самозаспокоєння і самозбереження індивіда чи спільноти. Витоки С.т. сягають Античності (Критій, Демокрит, Епікур, Лукрецій Кар). С.т. дотримувались деякі філософи Нового часу (Г'юм, Гольбах, Фоєрбах та ін.)· У марксистському релігієзнавстві страх розглядався як психологічний корінь релігії.

О. Бучжа