1. Філософський енциклопедичний словник

структура

СТРУКТУРА (лат. structure — будова, розміщення, порядок) — спосіб закономірного зв'язку між складовими предметів і явищ природи та суспільства, мислення та пізнання, сукупність істотних зв'язків між виділеними частинами цілого, що забезпечує його єдність; внутрішня будова чого-небудь. С. властива об'єктам, що являють собою системи, і виділяється шляхом встановлення сутнісних, відносно стійких зв'язків між їх елементами при частковому або повному абстрагуванні від якісних характеристик цих елементів. С. виступає законом існування і функціювання системи, забезпечує збереження основних властивостей та функцій при різноманітних її змінюваннях. У силу відносної незалежності зв'язків від якісних характеристик елементів та сама С. може виступати способом організації найрізноманітніших систем, а тому вона є виявом спільності, подібності часто якісно дуже різнорідних систем. За своїми властивостями С. поділяють: щодо сфери існування — на матеріальні (фізичні, біологічні, хімічні) та ідеальні (психічні, пізнавальні, логічні); за характером зв'язку — на порядкові, композиційні, топологічні; за роллю — на субстанціональні та функціональні; за багатоманітністю зв'язків — на прості і складні тощо. Прикладом особливо складної С. є С. соціальна, яка виражає властивий даному суспільству спосіб виробництва, розподіл праці, взаємне відношення соціальних груп, форми політичної організації суспільства, явища духовної культури тощо. В якісному прояві С. вивчаються природничими і суспільствознавчими науками, абстрактні С., що охоплюють найзагальніші риси об'єктів, — математикою, логікою, кібернетикою. У зв'язку з широким застосуванням поняття "С." набуло важливого методологічного значення. Воно, зокрема, є основою методу моделювання, умовою екстраполяції способів розв'язання пізнавальних задач, одним із центральних у системному аналізі, структурно-функціональному аналізі та структуралізмі.

П. Йолон

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. структура — структу́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. структура — СТРУКТУРА – СТРУКТУРНІСТЬ Структура. Будова, організація чогось: структура ґрунту, структура сталі, структура організації, економічна структура. Структурність, -ності, ор. -ністю. Наявність певної структури в чомусь: структурність ґрунту, структурність мінералів. Літературне слововживання
  3. структура — Будова; (боротьби) форма; (просторова) конфігурація; (товариства) устрій, організація; (твору) композиція; п! КОНСТИТУЦІЯ. Словник синонімів Караванського
  4. структура — Будова Словник чужослів Павло Штепа
  5. структура — СТРУКТУ́РА, и, ж. 1. Взаєморозміщення та взаємозв'язок складових частин цілого; будова. Багаторічні трави поліпшують структуру ґрунту, захищають його від ерозії (із журн.); Різні структури сталі можна дістати термічною обробкою її (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  6. структура — (англ. structure) 1. взаєморозміщення та взаємозв’язок складових цілого; будова, устрій, організація чого-небудь. 2. це упорядкованість завдань, ролей, повноважень і відповідальності, за допомогою яких фірма здійснює свою діяльність. Економічний словник
  7. структура — -и, ж. 1》 Взаєморозміщення та взаємозв'язок складових частин цілого; будова. Базова структура — у програмуванні – одна з основних структур у методі структурного програмування: слідування, вибір, повторення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. структура — структу́ра (лат. structure – побудова, розміщення, від struo – будую, зводжу) внутрішня будова чогось, певний взаємозв’язок складових частин цілого; ¤... Словник іншомовних слів Мельничука
  9. структура — БУДО́ВА (взаємне розташування частин у складі чого-небудь), СТРУКТУ́РА, ПОБУДО́ВА, ОРГАНІЗА́ЦІЯ (підкреслюється взаємозалежність, взаємозумовленість компонентів всередині певного цілого); КОМПОЗИ́ЦІЯ, АРХІТЕКТО́НІКА спец. Словник синонімів української мови
  10. структура — Структу́ра, -ри, -рі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. структура — СТРУКТУ́РА, и, ж. 1. Взаєморозміщення та взаємозв’язок складових частин цілого; будова. Багаторічні трави поліпшують структуру грунту, захищають його від ерозії (Хлібороб Укр. Словник української мови в 11 томах
  12. структура — рос. структура 1. Внутрішня будова чогось, певний взаємозв'язок складових цілого. 2. Поділ економіки, економічного об'єкта, економічної категорії (капіталу, основних фондів, споживання, цін тощо) на складові за певними ознаками... Eкономічна енциклопедія