1. Словник української мови в 11 томах

структура

СТРУКТУ́РА, и, ж.

1. Взаєморозміщення та взаємозв’язок складових частин цілого; будова.

Багаторічні трави поліпшують структуру грунту, захищають його від ерозії (Хлібороб Укр., 8, 1968, 12);

Радянська епоха внесла помітні зміни в усі сторони структури східнослов’янських літературних мов (Розв. мов соц. націй, 1967, 113);

Різні структури сталі можна дістати термічною обробкою її (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 170);

Бувало й так, що дробовий набій мав наслідки цілком невідповідні своїй фізичній структурі й призначенню (Хотк., І, 1966, 85);

Бутаков не просто креслив на карті контури берега та островів, він уважно вивчав їх геологічну структуру,.. спостерігав послідовність нашарувань різних порід (Тулуб, В степу.., 1964, 272).

2. Устрій, організація чого-небудь.

Була затверджена нова структура комсомольських організацій у загонах (Шер., Молоді месники, 1949, 50);

В резолюції делегати записали найголовніші завдання союзу, його платформу, структуру, визначили його політичну лінію (Кучер, Дорога.., 1958, 182).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. структура — структу́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. структура — СТРУКТУРА – СТРУКТУРНІСТЬ Структура. Будова, організація чогось: структура ґрунту, структура сталі, структура організації, економічна структура. Структурність, -ності, ор. -ністю. Наявність певної структури в чомусь: структурність ґрунту, структурність мінералів. Літературне слововживання
  3. структура — Будова; (боротьби) форма; (просторова) конфігурація; (товариства) устрій, організація; (твору) композиція; п! КОНСТИТУЦІЯ. Словник синонімів Караванського
  4. структура — Будова Словник чужослів Павло Штепа
  5. структура — СТРУКТУ́РА, и, ж. 1. Взаєморозміщення та взаємозв'язок складових частин цілого; будова. Багаторічні трави поліпшують структуру ґрунту, захищають його від ерозії (із журн.); Різні структури сталі можна дістати термічною обробкою її (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  6. структура — (англ. structure) 1. взаєморозміщення та взаємозв’язок складових цілого; будова, устрій, організація чого-небудь. 2. це упорядкованість завдань, ролей, повноважень і відповідальності, за допомогою яких фірма здійснює свою діяльність. Економічний словник
  7. структура — -и, ж. 1》 Взаєморозміщення та взаємозв'язок складових частин цілого; будова. Базова структура — у програмуванні – одна з основних структур у методі структурного програмування: слідування, вибір, повторення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. структура — структу́ра (лат. structure – побудова, розміщення, від struo – будую, зводжу) внутрішня будова чогось, певний взаємозв’язок складових частин цілого; ¤... Словник іншомовних слів Мельничука
  9. структура — СТРУКТУРА (лат. structure — будова, розміщення, порядок) — спосіб закономірного зв'язку між складовими предметів і явищ природи та суспільства, мислення та пізнання, сукупність істотних зв'язків між виділеними частинами цілого... Філософський енциклопедичний словник
  10. структура — БУДО́ВА (взаємне розташування частин у складі чого-небудь), СТРУКТУ́РА, ПОБУДО́ВА, ОРГАНІЗА́ЦІЯ (підкреслюється взаємозалежність, взаємозумовленість компонентів всередині певного цілого); КОМПОЗИ́ЦІЯ, АРХІТЕКТО́НІКА спец. Словник синонімів української мови
  11. структура — Структу́ра, -ри, -рі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. структура — рос. структура 1. Внутрішня будова чогось, певний взаємозв'язок складових цілого. 2. Поділ економіки, економічного об'єкта, економічної категорії (капіталу, основних фондів, споживання, цін тощо) на складові за певними ознаками... Eкономічна енциклопедія