Значення в інших словниках

  1. сутність — Філософське поняття, комплекс істотних внутрішніх рис і зв'язків, структур, вирішальних для природи певної речі, які визначають, що ця річ є саме тією, а не ін. (с. речі). Універсальний словник-енциклопедія
  2. сутність — [сут(')н'іс'т'] -тнос'т'і, ор. -т(‘)н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  3. сутність — -ності, ж. 1》 Найголовніше, основне, істотне в кому-, чому-небудь; суть, сенс, зміст. 2》 У філософії – головне, визначальне в предметі, що зумовлене глибинними зв'язками й тенденціями розвитку і пізнається на рівні теоретичного мислення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сутність — СУ́ТНІСТЬ, ності, ж. 1. Найголовніше, основне, істотне в кому-, чому-небудь; суть, зміст. Глибокий внутрішній струс мовби відкрив йому очі ширше на світ, на саму сутність життя (О. Гончар); – Людина може збагнути справжню сутність подій – це ясна річ (С. Словник української мови у 20 томах
  5. сутність — СУТЬ (найосновніше, найістотніше в кому-, чому-небудь), СУ́ТНІСТЬ, ЗМІСТ, СЕНС, ГОЛОВНЕ́, ПІДОСНО́ВА, ЯДРО, ПРИРО́ДА, ЗНА́ЧЕННЯ, СМИСЛ рідше, ЗНАЧИ́МІСТЬ книжн.; ЄСТВО́ книжн., КВІНТЕСЕ́НЦІЯ книжн., РАЦІОНА́ЛЬНЕ ЗЕРНО́ книжн., СІЛЬ, ТОЛК заст. Словник синонімів української мови
  6. сутність — су́тність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  7. сутність — СУ́ТНІСТЬ, ності, ж. 1. Найголовніше, основне, істотне в кому-, чому-небудь; суть, зміст. Глибокий внутрішній струс мовби відкрив йому очі ширше на світ, на саму сутність життя (Гончар, Тронка, 1963, 309)... Словник української мови в 11 томах