сутність
СУ́ТНІСТЬ, ності, ж.
1. Найголовніше, основне, істотне в кому-, чому-небудь; суть, зміст.
Глибокий внутрішній струс мовби відкрив йому очі ширше на світ, на саму сутність життя (Гончар, Тронка, 1963, 309);
— Людина може збагнути справжню сутність подій — це ясна річ (Жур., До них іде.., 1952, 158);
Людина усвідомила силу науки з того часу, коли почала замислюватися над сутністю небесних явищ (Веч. Київ, 4.IX 1969, 3);
За допомогою біохімічних методів розкривається сутність таких дуже важливих життєвих процесів, як обмін речовин, дихання, бродіння, фотосинтез тощо (Ком. Укр., 9, 1962, 44).
2. У філософії — головне, визначальне в предметі, що зумовлене глибинними зв’язками й тенденціями розвитку і пізнається на рівні теоретичного мислення.
Поняття (пізнання) в бутті (в безпосередніх явищах) відкриває сутність (закон причини, тотожності, відмінності etc.) — такий в справді загальний хід усього людського пізнання (всієї науки) взагалі (Ленін, 29, 1972, 281);
Яскравим зразком застосування ленінських принципів діалектики як теорії пізнання до наукового розкриття сутності найскладніших явищ сучасної історичної епохи є Програма КПРС (Ком. Укр., 4, 1962, 26).
Значення в інших словниках
- сутність — су́тність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- сутність — [сут(')н'іс'т'] -тнос'т'і, ор. -т(‘)н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
- сутність — -ності, ж. 1》 Найголовніше, основне, істотне в кому-, чому-небудь; суть, сенс, зміст. 2》 У філософії – головне, визначальне в предметі, що зумовлене глибинними зв'язками й тенденціями розвитку і пізнається на рівні теоретичного мислення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сутність — СУ́ТНІСТЬ, ності, ж. 1. Найголовніше, основне, істотне в кому-, чому-небудь; суть, зміст. Глибокий внутрішній струс мовби відкрив йому очі ширше на світ, на саму сутність життя (О. Гончар); – Людина може збагнути справжню сутність подій – це ясна річ (С. Словник української мови у 20 томах
- сутність — Філософське поняття, комплекс істотних внутрішніх рис і зв'язків, структур, вирішальних для природи певної речі, які визначають, що ця річ є саме тією, а не ін. (с. речі). Універсальний словник-енциклопедія
- сутність — див. сутність та існування Філософський енциклопедичний словник
- сутність — СУТЬ (найосновніше, найістотніше в кому-, чому-небудь), СУ́ТНІСТЬ, ЗМІСТ, СЕНС, ГОЛОВНЕ́, ПІДОСНО́ВА, ЯДРО, ПРИРО́ДА, ЗНА́ЧЕННЯ, СМИСЛ рідше, ЗНАЧИ́МІСТЬ книжн.; ЄСТВО́ книжн., КВІНТЕСЕ́НЦІЯ книжн., РАЦІОНА́ЛЬНЕ ЗЕРНО́ книжн., СІЛЬ, ТОЛК заст. Словник синонімів української мови