табу

ТАБУ (полінез.прибл. недоторканий, заборонений) — комплекс уявлень, пов'язаний з певною системою приписів і заборон, накладених на людей, тварин, рослини, предмети, дії чи слова, за порушення яких має настати надприродне покарання. Т. є універсальною формою регламентації і регуляції життя первісного суспільства. Система Т., формуючись як релігійно-правове відношення, зазнає певних історичних трансформацій, секуляризується й стає смислоутворювальним чинником також світських правових відношень.

О. Бучма

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. табу — ТАБУ́, невідм., с. У первісних та відсталих племен і народів релігійна заборона певних дій, слів тощо, порушення якої, за забобонними уявленнями людей, неминуче спричиняє тяжке покарання. Словник української мови в 11 томах
  2. табу — Табу́ (заборона), не відм. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. табу — ТАБУ́, невідм., с. У первісних та відсталих племен і народів релігійна заборона певних дій, слів тощо, порушення якої, за забобонними уявленнями людей, неминуче спричиняє тяжке покарання. Словник української мови у 20 томах
  4. табу — ЗАБОРО́НА (наказ не робити чого-небудь), ЗАКА́З заст.; ТАБУ́ (релігійна заборона певних дій, слів тощо; взагалі яка-небудь заборона); ВЕ́ТО (у державному та міжнародному праві — остаточна або умовна заборона; взагалі яка-небудь заборона). Словник синонімів української мови
  5. табу — (від тонганської (Полінезія) tapu — священний, заборонений) релігійно-містична заборона, порушення якої карається хворобою або смертю. Об'єкти табу — речі, слова, дії, імена, місця тощо Словник іншомовних соціокультурних термінів
  6. табу — див. ЗАБОРОНА і ЗАБОРОНЯТИ. Словник синонімів Караванського
  7. табу — У племінних релігіях, зокрема народів Океанії, заборона контакту з певними особами й предметами та заборона виконувати певні дії; порушення т. загрожує покаранням надприродних сил. Універсальний словник-енциклопедія
  8. табу — невідм., с. У первісних племен і народів – релігійна заборона певних дій, слів тощо, порушення якої, за упередженими уявленнями людей, неминуче спричиняє тяжке покарання. || перен. Взагалі яка-небудь заборона. Накладати табу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. табу — Заборона Словник чужослів Павло Штепа
  10. табу — табу́ (полінезійське) 1. У первісних народів релігійна заборона певних дій, порушення якої нібито жорстоко карається. 2. Переносно – щось заборонене і те, чого не можна торкатись (напр., певної теми, розмови, речі). Словник іншомовних слів Мельничука
  11. табу — рос. табу заборона на здійснення чогось, проведення певних операцій, спричинення чогось. Напр., відправлення (транспортування) небезпечних вантажів, продаж шкідливих для здоров'я людини товарів (горілки, тютюну, наркотиків). Eкономічна енциклопедія
  12. табу — табу́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  13. табу — (полінезійське) заборона вживання певних слів з причин релігійних, політичних, моральних, етичних, яка викликає необхідність заміни і тим самим створює умови для виникнення нових стилічтичних засобів: парафраз, метафор, евфемізмів. Словник стилістичних термінів