теорія

ТЕОРІЯ (від грецьк. υεωρία — розгляд, міркування, вчення) — 1) В широкому розумінні — особлива сфера людської діяльності та її результатів, яка включає в себе сукупність ідей, поглядів, концепцій, вчень, уявлень про об'єктивну діяльність, протистоїть практиці як предметно-чуттєвій діяльності і водночас перебуває з нею в органічній єдності. Т. виростає з практики, узагальнює її та обґрунтовується нею, а практика осмислюється, організується і спрямовується Т. В цьому розумінні Т. набуває дещо метафоричного значення. Філософський зміст взаємодії Т. і практики розкривається через взаємозв'язок категорій теоретичного і практичного. 2) У власному розумінні — форма вірогідних наукових знань, що дає цілісне і систематичне уявлення про закономірності та сутнісні характеристики об'єктів. Т. є найрозвинутішою і найдосконалішою формою організації наукового знання. Серед інших форм (абстракції, асоціації абстракцій, гіпотези тощо) Т. вирізняється багатьма ознаками і насамперед будовою і пізнавальними функціями. В процесі пізнання Т. виступає як система понять, висловлювань, умовиводів, зведених до єдиного об'єднавчого начала, роль якого відіграє певна узагальнююча ідея. Характерним для будови теорій є те, що всі її твердження і поняття поділяються на дві групи. Перша, кількісно невелика, охоплює сукупність вихідних понять і тверджень, що лежать в основі Т. і формулюють фундаментальні закони чи властивості об'єктів, які вивчає теорія. Вихідні твердження називаються принципами, постулатами або аксіомами. Другу групу становить сукупність похідних понять і тверджень Т., що з тією чи іншою силою логічної необхідності випливають з вихідних тверджень. Похідні твердження називаються логічними наслідками, висновками або теоремами. Прийнятий спосіб логічного встановлення істинності теорій (спосіб доведення) тісно пов'язує між собою всі поняття та твердження і створює логічну структуру Т., надаючи їй характеру цілісної, відносно замкненої системи знання. В пізнавальному відношенні Т. є істинним знанням. Вона є узагальненням об'єктивних фактів, досвіду, суспільно-історичної практики людей, формулює закони, що визначають відношення між об'єктами. Т. є формою систематизації наукових знань, способом опису об'єктивної дійсності та засобом пояснення її закономірностей. Т. здатна передбачати нові явища, закономірності, тенденції розвитку тощо. Кожна розвинена наука будується з багатьох відносно самостійних і пов'язаних між собою Т. Розрізняють різні типи Т. За предметом їх поділяють на математичні, фізичні, біологічні, соціогуманітарні тощо; за будовою — на дедуктивні, істинність тверджень яких встановлюється шляхом виводу із тверджень вихідних, і недедуктивні, істинність тверджень яких доводять за допомогою аргументації фактами. Дедуктивні Т., побудовані як логічне мислення, називаються формалізованими. За характером відношення до дійсності розрізняють Т. змістовні, коли Т. є відображенням конкретної частини реальності, і формальні, коли Т. виступає тільки як форма, безпосередньо не пов'язана з тією чи іншою предметною областю. Формальні Т., що їх розглядають як сукупність упорядкованих знаків, називають знаковими або логістичними системами; коли ж упорядковану сукупність знаків розглядають у зв'язку з певними їх значеннями, то такі формальні Т. називають мовами (Т. як мова) С. еред сукупності Т., споріднених за своїм предметом, виділяють фундаментальні Т., які займають провідне місце в тій чи іншій науці. Вони є основою її розвитку, формують спосіб мислення, який панує в цій науці. Напр., у сучасній фізиці такими Т. є квантова механіка, теорія відносності, в біології — еволюційна теорія, генетика. В сучасних умовах Т. виступає основною формою розвитку науки. Т. виникає, як правило, у вигляді гіпотези на базі узагальнення наукових фактів. Гіпотеза переростає в Т. внаслідок перевірки її за допомогою досліду, спостереження, практичного застосування.

П. Йолон

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. теорія — ТЕО́РІЯ, ї, ж. 1. Логічне узагальнення досвіду, суспільної практики, яке ґрунтується на глибокому проникненні в суть досліджуваного явища та розкриває його закономірності. Словник української мови у 20 томах
  2. теорія — розво́дити / розвести́ тео́рію (філосо́фію), ірон.У своїх розмовах, міркуваннях бути дуже далеким від реальності; мудрувати. — Хто ж буде їсти варить, наколи (коли) жінка стане до уряду ходити? Хто буде порядкувати, прати, шити? Невже ж мужчина? Ха-ха-ха!... Фразеологічний словник української мови
  3. теорія — Тео́рія, -рії, -рією; тео́рії, -рій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. теорія — (Дарвіна) вчення, учення; (недоведена) гіпотеза; мн. ТЕОРІЇ, ЗН. ЖМ. вигадки, фантасмагорії. Словник синонімів Караванського
  5. теорія — Здогад, гадка Словник чужослів Павло Штепа
  6. теорія — тео́рія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  7. теорія — тео́рія (від грец. θεωρία – розгляд, дослідження) 1. Логічне узагальнення практичного досвіду людей. 2. Система вірогідних наукових знань про якусь сукупність об’єктів, яка описує, пояснює й передбачає явища певної предметної галузі. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. теорія — -ї, ж. 1》 Логічне узагальнення досвіду, суспільної практики, яке ґрунтується на глибокому проникненні в суть досліджуваного явища та розкриває його закономірності. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. теорія — ТЕО́РІЯ (сукупність положень в якій-небудь галузі знань, система поглядів на щось і т. ін.), ВЧЕ́ННЯ (УЧЕ́ННЯ), ДОКТРИ́НА книжн., ПОБУДО́ВА книжн., ПОБУДУВА́ННЯ книжн.; ТЕО́РІЙКА зневажл. Словник синонімів української мови
  10. теорія — ТЕО́РІЯ, ї, ж. 1. Логічне узагальнення досвіду, суспільної практики, яке грунтується на глибокому проникненні в суть досліджуваного явища та розкриває його закономірності. Словник української мови в 11 томах
  11. теорія — В широкому значенні — систематизоване знання про певну область дійсності; наукова т. — комплекс законів науки, дефініцій, тверджень і гіпотез, які належать до певної області явищ, створюючи речово пов'язану, а також логічно упорядковану і з'єднану цілість. Універсальний словник-енциклопедія