цивілізація
ЦИВІЛІЗАЦІЯ (від лат. civilis — громадянський, державний) — 1) форма існування живих істот, наділених розумом; 2) синонім культури, сукупність духовних і матеріальних досягнень суспільства; 3) ступінь розвитку матеріальної та духовної культури, суспільного розвитку загалом; 4) процес становлення громадянського суспільства; 5) відносно самостійне цілісне соціально-історичне утворення, локалізоване в просторі і часі, що може мати ієрархічні рівні (напр., антична Ц., елліністична Ц., афінська Ц.). Термін "Ц." запроваджений Мірабо (1757). На різних історичних етапах зміст терміну "Ц." зазнавав чималих змін та відповідних тлумачень. У мислителів, що запровадили цей термін, та протягом наступного, досить тривалого відтинку часу, поняття "Ц." вживалося для характеристики не стану суспільства, а певного соціального процесу (Мірабо, Ленге, Фергюсон, Сміт). Пізніше, — з перш. пол. XIX ст. і до XX ст. воно переважно застосовується для позначення певного стану суспільства. Як перше, "процесуальне", так і друге, "системне" тлумачення поняття "Ц." здійснювалося з позицій класичного, лінійно-прогресистського, моністичного підходу, який до серед. XIX ст. був у царині філософії історії визначальним. З друг. пол. XIX ст. Ц. стає наріжним поняттям ряду концепцій некласичної філософії історії (Данилевський, Шпенглер, Тойнбі), в яких історичний процес розглядається вже як поліцентричний, нелінійний рух набагато складнішої конфігурації. У Данилевського і Шпенглера Ц. тлумачиться як завершальний етап існування великих живих історичних індивідів (за Данилевським, це — культурно-історичні типи, за Шпенглером — культури); у Тойнбі це — основна складова одиниця історичного процесу. Цивілізаційний підхід в дослідженні історичного буття посідає одне з чільних місць у сучасній філософії історії. З його позицій історичний процес постає передусім не як лінійна послідовність, а як розмаїття Ц. При цьому кожна Ц. також розглядається як нелінійне утворення монадного характеру, тобто таке, що в ньому відтворюється і уособлюється всесвітньо-історичний процес в цілому. За цивілізаційного підходу докорінним чином переосмислюється й поняття історичного прогресу. Останній вбачається не як висхідний рух, поступальний характер якого визначається опозиціями "вище — нижче", "гірше — краще", а насамперед — як поступ, в якому кожна Ц. в ході самовизначення і самореалізації збагачує своїм, тільки їй притаманним екзистенційним досвідом, інваріантні структури і неминущі загальнолюдські цінності.
І. Бойченко
Значення в інших словниках
- цивілізація — Вживається для позначення рівня розвитку культури; одного з ступеню у розвитку суспільства (дикість, варварство, цивілізація). англ. civilization; нім. Zivilisation f=; угор. civilizáció; рос. цивилизация. Словник із соціальної роботи
- цивілізація — Рівень культури; (сучасна) З. П. культура, прогрес, освіта. Словник синонімів Караванського
- цивілізація — [циев'іл'ізац'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
- цивілізація — рос. цивилизация 1. Синонім культури. 2. Рівень, ступінь розвитку матеріальної та духовної культури, досягнутий даною суспільно-економічною формацією. 3. Ступінь суспільного розвитку, що прийшов на зміну варварству в період первіснообщинного ладу. Eкономічна енциклопедія
- цивілізація — цивіліза́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- цивілізація — ЦИВІЛІЗА́ЦІЯ, ї, ж. 1. Рівень суспільного розвитку і матеріальної культури, досягнутий тією або іншою суспільно-економічною формацією, а також ступінь і характер розвитку культури певних епох і народів... Словник української мови у 20 томах
- цивілізація — -ї, ж. 1》 Рівень суспільного розвитку і матеріальної культури, досягнутий тією або іншою суспільно-економічною формацією, а також ступінь і характер розвитку культури певних епох і народів; сукупність виявів досягнутого ступеня суспільного розвитку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цивілізація — цивіліза́ція (франц. civilisation, від лат. civilis – гідний, вихований) 1. Будь-яка форма існування живих істот, наділених розумом. 2. Історичні типи культур, локалізованих у часі й просторі (давні Цивілізації Єгипту, Месопотамії, Індії тощо). Словник іншомовних слів Мельничука
- цивілізація — Рівень розвитку, досягнутий суспільством у певну історичну епоху з врахуванням рівня розвитку матеріальної культури (а саме: точних наук і техніки), що служить показником ступеня опанування людьми сил природи і використання ними її багатств для задоволення своїх потреб. Універсальний словник-енциклопедія
- цивілізація — I. КУЛЬТУ́РА (рівень досягнень якогось народу у виробничому, суспільному й духовному житті в певну епоху), ЦИВІЛІЗА́ЦІЯ. Трипільська культура; Староруська цивілізація. Словник синонімів української мови
- цивілізація — Цивіліза́ція, -ції, -цією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- цивілізація — ЦИВІЛІЗА́ЦІЯ, ї, ж. 1. Рівень суспільного розвитку і матеріальної культури, досягнутий тією або іншою суспільно-економічною формацією, а також ступінь і характер розвитку культури певних епох і народів... Словник української мови в 11 томах