ідея

ІДЕЯ (від грецьк. ιδέα — початок, основа, першообраз) — форма осягнення дійсності в думці, яка включає усвідомлення мети і способи подальшого пізнання й перетворення світу. За своєю логічною структурою І. є видом поняття. Відмінність І. від звичайного поняття полягає в тому, що вона поєднує в собі об'єктивне знання про дійсність і суб'єктивну мету, спрямовану на зміну дійсності. В історії філософії поняття "І." застосовується у різних значеннях. Демократ називав І. атоми, які він вважав першоосновою і сутністю всіх речей. У Платона І. — безтілесні сутності, що існують до речей, поза ними й незалежно від них; І. — прообрази речей, вічні і незмінні, і осягаються не чуттями, а розумом. Аристотель І. (ейдос) розумів як нематеріальну форму речі, яка з нею нерозривно зв'язана. У Середні віки І. проголошувалися божественними прообразами речей. У Новий час (XVII — XVIII ст.) на перший план висувається теоретико-пізнавальний аспект І. — розробляється вчення про І. як способи людського пізнання, ставиться питання про походження І., їх відношення до об'єктивного світу. Кант, визначивши І. як поняття розуму, відмежовує їх як від форм чуттєвості, так і від категорій розсудку; в його філософії І. розуму трансцендентальні, мають надемпіричний характер і виходять за межі всякого досвіду. У пізнанні вони можуть функціонувати тільки як необхідні поняття, для яких немає відповідного предмета в нашій чуттєвості (досвіді). Згодом нім. ідеалізм підготував ґрунт для більш динамічного розуміння І.: І. — це досконалість, якої немає в дійсності, але якщо І. буде правильною, тоді, незважаючи на всі перешкоди, вона не буде неможливою. Гегель вбачає в І. об'єктивну істину і водночас істинне буття; щось істинне лише остільки, оскільки воно є І. Найбільшу повноту і конкретність має абсолютна І., котра являє собою тотожність суб'єктивного і об'єктивного. І. є дієвим чинником у створенні раніше не існуючих форм реальності, відіграють важливу синтезуючу й евристичну роль у науці і мистецтві С. пецифічним видам діяльності відповідають своєрідні за змістом і спрямованістю І.: науковій — пізнавальні, суспільній — політичні, філософські, моральні, релігійні, художні тощо. В сукупності вони концептуально виражають картину духовного життя суспільства, наявні в ньому ідеологію і світогляд. В укр. філософії вчення про І. плідно розвивав Юркевич, поклавши в його основу "гармонію між мисленням і буттям", динамічний синтез єдності і різноманітності. Гегелівська позиція в аналізі І. відстоювалась Гогоцьким. У сучасному філософському мисленні поширеним є тлумачення І. як начала внутрішнього конструювання системних утворень.

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ідея — Поняття, уявлення; думка, погляд, міркування; (проєкт) задум; (суть задуму) стрижень; (твору) <�головна> думка; (винаходу) засада, принцип, суть. Словник синонімів Караванського
  2. ідея — [ідейа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  3. ідея — рос. идея 1. Найвища форма пізнання й мислення, яка не тільки відображає об'єкт, а й спрямована на його перетворення. 2. Думка, загальне поняття про предмет чи явище. Eкономічна енциклопедія
  4. Ідея — Іде́я іменник жіночого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  5. ідея — Ідеї є ознакою сили і мудрості. Нові ідеї можуть породжувати тільки розумні люди. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. ідея — -ї, ж. 1》 Поняття, уявлення, що відбивають дійсність у свідомості людини та виражають ставлення її до навколишнього світу. 2》 Основний принцип світогляду; переконання. 3》 Думка про що-небудь, міркування з приводу чогось. || Задум, план, намір. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. ідея — іде́я (від грец. ίδέα – початок, основа, первообраз) 1. Найвища форма пізнання й мислення, яка не тільки відображає об’єкт, а й спрямована на його перетворення. 2. Думка, загальне поняття про предмет чи явище. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. ідея — Думка, поняття, уява; філософське поняття, яке означає вічний і досконалий прообраз певної речі (Платон), прототип усіх речей в свідомості Бога (св. Авґустин), загальні основи становлення (Г.Ґ. Геґель). Універсальний словник-енциклопедія
  9. ідея — ДУ́МКА (продукт мислення; те, що сповнює чиюсь свідомість), ДУ́МА, МИСЛЬ, ГА́ДКА, МІРКУВА́ННЯ, ІДЕ́Я, ПО́МИСЕЛ (ПО́МИСЛ) книжн., ДУ́МОНЬКА фольк.; ОЦІ́НКА, СУ́ДЖЕННЯ, ВРА́ЖЕННЯ, ПО́ГЛЯД, РОЗУМІ́ННЯ, ПОНЯ́ТТЯ, ПЕРЕКОНА́ННЯ, ТВЕ́РДЖЕННЯ, ГО́ЛОС зі сл. Словник синонімів української мови
  10. ідея — Іде́я, іде́ї, іде́єю; іде́ї, іде́й (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. ідея — ІДЕ́Я, і, жін. 1. Поняття, уявлення, що відбивають дійсність у свідомості людини та виражають ставлення її до навколишнього світу. Словник української мови в 11 томах
  12. ідея — Іде́я, іде́ї ж. Идея. Європейські ідеї. Левиц. Пов. 153. Словник української мови Грінченка