Серапіс

сера́піс

(грец. Σέραπις)

головний бог у релігії елліністичного Єгипту, вшанування якого було введене царем Птолемеєм І в 4 ст. до н. е. з метою з’єднати в його культі вірування єгиптян і завойовників македонян. Ім’я С. – це еллінізоване з’єднання імен бога Осіріса і священного бика Апіса.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. серапіс — -а, ч., міф. Єгипетсько-елліністичне божество, в образі якого поєдналися риси божества рослинності, яка вмирає і воскресає. Великий тлумачний словник сучасної мови