абсолютизм

абсолюти́зм

(франц. absolutisme, від лат. absolutus – безумовний, необмежений)

необмежена монархія, форма правління, за якої верховна влада повністю належить монархові (царю, імператору, королю).

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. абсолютизм — (необмежена верховна влада) самодержавство, самовладдя, монархізм, автократія, (необмежена влада) деспотизм, тиранія, свавілля, беззаконня. Словник синонімів Полюги
  2. абсолютизм — абсолюти́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. абсолютизм — Самодержавство, монархізм, автократія, сил. тиранія, деспотія, деспотизм; (не монархічний) тоталітаризм, диктатура. Словник синонімів Караванського
  4. абсолютизм — Цей термін нині не має точного значення. Він вільно застосовується до такого суспільного ладу, за якою влада здійснюється без представницьких інституцій чи конституційних обмежень. Енциклопедія політичної думки
  5. абсолютизм — Единовладство Словник чужослів Павло Штепа
  6. абсолютизм — -у, ч. Форма керування державою, за якої верховна влада повністю належить одній особі – монархові; самодержавство. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. абсолютизм — АБСОЛЮТИ́ЗМ, у, ч. 1. Форма правління і державного устрою, за якої верховна влада належить одній особі – монарху. По всій Європі XVIII ст. поширювалися принципи та практика абсолютизму (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  8. абсолютизм — I форма правління, що характеризується неподільною концентрацією влади в руках однієї особи чи органу, які діють без будь-якого контролю. II філософський погляд, згідно з яким цінності мають абсолютний характер; протилежність релятивізму; розрізняється... Універсальний словник-енциклопедія
  9. абсолютизм — САМОДЕРЖА́ВСТВО (форма правління — необмежена верховна влада в руках однієї особи), АБСОЛЮТИ́ЗМ, МОНА́РХІЯ, АВТОКРА́ТІЯ, САМОВЛА́ДДЯ, САМОВЛА́ДСТВО заст., САМОВЛА́СТЯ заст. Словник синонімів української мови
  10. абсолютизм — Абсолюти́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. абсолютизм — АБСОЛЮТИ́ЗМ, у, ч. Форма керування державою, при якій верховна влада повністю належить одній особі — монархові; самодержавство. До повалення феодалізму, абсолютизму і чужонаціонального гніту не могло бути й мови про розвиток пролетарської боротьби за соціалізм (Ленін, 21, 1950, 262). Словник української мови в 11 томах