абсолютизм

АБСОЛЮТИ́ЗМ, у, ч.

1. Форма правління і державного устрою, за якої верховна влада належить одній особі – монарху.

По всій Європі XVIII ст. поширювалися принципи та практика абсолютизму (з наук. літ.);

Абсолютизм – остання стадія розвитку феодальної держави, що виник у період згасання феодалізму і зародження капіталістичних відносин, тобто в період пізнього Середньовіччя (з наук. літ.);

У Франції абсолютизм досяг апогею свого розвитку при королі Людовикові XIV, який систематично втілював у життя свій принцип "Держава – це я" (з наук.-попул. літ.);

Достатньо побіжно погортати підручник із всесвітньої історії, щоб переконатися, що всяке піднесення королівського абсолютизму незмінно супроводжувалося посиленням впливу й розширенням функцій секретних служб, встановленням жорсткого контролю за все новими сферами суспільного життя (з навч. літ.).

2. Те саме, що абсолю́т 2.

Поет доводить цю найголовнішу ознаку ночі [німа ніч] до абсолютизму знову ж через майстерно дібраний прикметник (із журн.).

3. перен. Влада однієї людини над іншою.

– Абсолютизм у родині – се річ наймудріша. Думаєте, що в мене інакше? Моя воля – се воля всіх (О. Кобилянська);

Але минули ті часи, коли Довбуш міг приказувати й його слово було закон. Всякому абсолютизмові приходять нарешті кінці – і наказ Довбуша замінюється порадою (Г. Хоткевич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. абсолютизм — Абсолюти́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  2. абсолютизм — САМОДЕРЖА́ВСТВО (форма правління — необмежена верховна влада в руках однієї особи), АБСОЛЮТИ́ЗМ, МОНА́РХІЯ, АВТОКРА́ТІЯ, САМОВЛА́ДДЯ, САМОВЛА́ДСТВО заст., САМОВЛА́СТЯ заст. Словник синонімів української мови
  3. абсолютизм — -у, ч. Форма керування державою, за якої верховна влада повністю належить одній особі – монархові; самодержавство. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. абсолютизм — АБСОЛЮТИ́ЗМ, у, ч. Форма керування державою, при якій верховна влада повністю належить одній особі — монархові; самодержавство. До повалення феодалізму, абсолютизму і чужонаціонального гніту не могло бути й мови про розвиток пролетарської боротьби за соціалізм (Ленін, 21, 1950, 262). Словник української мови в 11 томах
  5. абсолютизм — абсолюти́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  6. абсолютизм — Самодержавство, монархізм, автократія, сил. тиранія, деспотія, деспотизм; (не монархічний) тоталітаризм, диктатура. Словник синонімів Караванського
  7. абсолютизм — I форма правління, що характеризується неподільною концентрацією влади в руках однієї особи чи органу, які діють без будь-якого контролю. II філософський погляд, згідно з яким цінності мають абсолютний характер; протилежність релятивізму; розрізняється... Універсальний словник-енциклопедія
  8. абсолютизм — (необмежена верховна влада) самодержавство, самовладдя, монархізм, автократія, (необмежена влада) деспотизм, тиранія, свавілля, беззаконня. Словник синонімів Полюги
  9. абсолютизм — Цей термін нині не має точного значення. Він вільно застосовується до такого суспільного ладу, за якою влада здійснюється без представницьких інституцій чи конституційних обмежень. Енциклопедія політичної думки
  10. абсолютизм — Единовладство Словник чужослів Павло Штепа
  11. абсолютизм — абсолюти́зм (франц. absolutisme, від лат. absolutus – безумовний, необмежений) необмежена монархія, форма правління, за якої верховна влада повністю належить монархові (царю, імператору, королю). Словник іншомовних слів Мельничука