абсолютизація
АБСОЛЮТИЗА́ЦІЯ, ї, ж.
Доведення до абсолюту (у 3 знач.).
У творі домінує характерна для натуралізму абсолютизація факту, настанова на ілюзію правдоподібності (з навч. літ.);
Необхідність постійного узгодження цілей і потреб суспільства означає розвиток історії, несумісний з абсолютизацією будь-яких соціальних ідей і норм (з публіц. літ.);
Взагалі абсолютизація навіть правильного твердження призводить до казусів (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- абсолютизація — абсолютиза́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- абсолютизація — -ї, ж. Визнання чого-небудь безвідносно, винятково значимим, самодостатнім, зведення чого-небудь в абсолют; доведення до абсолюту. Великий тлумачний словник сучасної мови
- абсолютизація — АБСОЛЮТИЗА́ЦІЯ, ї, ж. Доведення до абсолюту. Характерним для сучасного "лівого" опортунізму в комуністичному русі є, абсолютизація збройного шляху боротьби і підштовхування мас на авантюристичні дії (Ком. Укр. Словник української мови в 11 томах