абсолютизація

АБСОЛЮТИЗА́ЦІЯ, ї, ж. Доведення до абсолюту.

Характерним для сучасного "лівого" опортунізму в комуністичному русі є, абсолютизація збройного шляху боротьби і підштовхування мас на авантюристичні дії (Ком. Укр., 6, 1970, 18);

Взагалі абсолютизація навіть правильного твердження призводить до казусів (Літ. Укр., 2.IX 1966, 1).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. абсолютизація — -ї, ж. Визнання чого-небудь безвідносно, винятково значимим, самодостатнім, зведення чого-небудь в абсолют; доведення до абсолюту. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. абсолютизація — АБСОЛЮТИЗА́ЦІЯ, ї, ж. Доведення до абсолюту (у 3 знач.). У творі домінує характерна для натуралізму абсолютизація факту, настанова на ілюзію правдоподібності (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  3. абсолютизація — абсолютиза́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови