абстракція

абстра́кція

(від лат. abstractio – віддалення)

1. Мислене відкидання частини властивостей, зв’язків об’єкта пізнання з метою його спрощення, виділення тих сторін, зв’язків, що зацікавили людину.

2. Продукт пізнання порівняно з конкретною дійсністю.

3. Метод наукового дослідження, що полягає в мисленому виділенні суттєвих, найістотніших рис, відношень, сторін предмета.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

абстракція — абстра́кція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
абстракція — -ї, ж., філос. 1》 тільки одн. Те саме, що абстрагування. Абстракція даних спец. — принцип визначення даних за допомогою операцій, що їх можна виконувати над об'єктами даного типу. Процедурна абстракція спец. Великий тлумачний словник сучасної мови
абстракція — АБСТРА́КЦІЯ, ї, ж. 1. тільки одн. Те саме, що абстрагува́ння. Абстракція – процес когнітивний – одна з основних операцій мислення, яка полягає у виділенні певних ознак досліджуваного цілісного об'єкта та абстрагуванні від інших (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
абстракція — Загальне поняття, абстраговане (відокремлене), результат абстрагування (здійснення а.); в звичайному розумінні — погляд, твердження, відірване від дійсності, яке не спирається на факти. Універсальний словник-енциклопедія
абстракція — Абстра́кція, -ції, -цією; -ції, -цій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
абстракція — АБСТРА́КЦІЯ, ї, ж., філос. 1. тільки одн. Те саме, що абстрагува́ння. Загальне пізнається шляхом абстракції. 2. Результат абстрагування, абстрактне поняття. В науковій і поетичній літературі маємо зложений безмірний запас.. комбінацій й абстракцій (Фр. Словник української мови в 11 томах
абстракція — рос. абстракция (англ. abstraction — виділення) — метод наукового дослідження, що полягає у мисленому (умовному) відділенні (усуненні, нейтралізації, відокремленні) найістотніших рис, відношень, сторін, дай певного предмета, суб'єкта. Eкономічна енциклопедія