абстракція

АБСТРА́КЦІЯ, ї, ж., філос.

1. тільки одн. Те саме, що абстрагува́ння.

Загальне пізнається шляхом абстракції.

2. Результат абстрагування, абстрактне поняття.

В науковій і поетичній літературі маємо зложений безмірний запас.. комбінацій й абстракцій (Фр., XVI, 1955, 260);

З допомогою витончених абстракцій математики-вчені мають змогу глибоко проникати в суть явищ (Наука.., 2, 1958, 41).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

абстракція — абстра́кція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
абстракція — -ї, ж., філос. 1》 тільки одн. Те саме, що абстрагування. Абстракція даних спец. — принцип визначення даних за допомогою операцій, що їх можна виконувати над об'єктами даного типу. Процедурна абстракція спец. Великий тлумачний словник сучасної мови
абстракція — АБСТРА́КЦІЯ, ї, ж. 1. тільки одн. Те саме, що абстрагува́ння. Абстракція – процес когнітивний – одна з основних операцій мислення, яка полягає у виділенні певних ознак досліджуваного цілісного об'єкта та абстрагуванні від інших (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
абстракція — абстра́кція (від лат. abstractio – віддалення) 1. Мислене відкидання частини властивостей, зв’язків об’єкта пізнання з метою його спрощення, виділення тих сторін, зв’язків, що зацікавили людину. 2. Продукт пізнання порівняно з конкретною дійсністю. Словник іншомовних слів Мельничука
абстракція — Загальне поняття, абстраговане (відокремлене), результат абстрагування (здійснення а.); в звичайному розумінні — погляд, твердження, відірване від дійсності, яке не спирається на факти. Універсальний словник-енциклопедія
абстракція — Абстра́кція, -ції, -цією; -ції, -цій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
абстракція — рос. абстракция (англ. abstraction — виділення) — метод наукового дослідження, що полягає у мисленому (умовному) відділенні (усуненні, нейтралізації, відокремленні) найістотніших рис, відношень, сторін, дай певного предмета, суб'єкта. Eкономічна енциклопедія