авторитарний

авторита́рний

(франц. autoritairе – владний, від лат. auctoritas – влада)

1. Той, що грунтується на беззаперечному підкоренні владі.

2. Той, що намагається утвердити свою владу, вплив, домагається авторитету.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. авторитарний — авторита́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. авторитарний — Який утверджується силою влади, диктатури; який прагне зміцнити свій авторитет: авторитарний режим, авторитарні методи керівництва, авторитарний уряд. Пох. авторитарність: авторитарність держави. Літературне слововживання
  3. авторитарний — (лад) диктаторський, самодержавний, автократичний, монархічний, тоталітарний, тоталітаристичний, сил. деспотичний, тиранічний. Словник синонімів Караванського
  4. авторитарний — Повновладний Словник чужослів Павло Штепа
  5. авторитарний — [аўториетарнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  6. авторитарний — -а, -е. 1》 Заснований на беззастережному підпорядкуванні владі, авторитетові. 2》 Який прагне незаперечно утвердити свій авторитет (у 1 знач.); владний. Авторитарний капіталізм — економічна система, за якої основні ресурси знаходяться у приватній власності. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. авторитарний — АВТОРИТА́РНИЙ, а, е, книжн. 1. Який характеризується беззастережним підпорядкуванням особистій владі, авторитету. Авторитарний режим допускає обмежений і контрольований плюралізм у політичному мисленні, думках і діях... Словник української мови у 20 томах
  8. авторитарний — ВЛА́ДНИЙ (який має владу; здатний нав'язувати свою волю), ВСЕВЛА́ДНИЙ, ПОВНОВЛА́ДНИЙ, МОЖНОВЛА́ДНИЙ, АВТОРИТА́РНИЙ книжн., ДИКТА́ТОРСЬКИЙ (з необмеженою владою). Владна Дідона їх прийняла у свої володіння (М. Словник синонімів української мови
  9. авторитарний — АВТОРИТА́РНИЙ, а, е, книжн. 1. Заснований на беззастережному підпорядкуванні владі, авторитетові. Революція є, безсумнівно, найавторитарніша річ, яка тільки можлива (Ленін, 25, 1951, 396). 2. Який прагне незаперечно утвердити свій авторитет (у 1 знач.); владний. Словник української мови в 11 томах
  10. авторитарний — рос. авторитарный (від латин. аиіогіїаз — влада) — 1. Той, що ґрунтується на беззаперечному підкоренні владі. 2. Той, хто намагається утвердити свою владу, вплив, домагається авторитету. Eкономічна енциклопедія