амальгама

амальга́ма

(франц. amalgame, з араб. аль-мальгам, від грец. μάλαγμα – пристрій для пом’якшення ударів)

1. Сплав, одним з компонентів якого є ртуть. Застосовують при золоченні металевих виробів, у виробництві дзеркал.

2. Переносно – суміш різнорідних речей, ідей.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. амальгама — Сплав металу з ртуттю; застосовують у техніці, напр., для металізації поверхні матеріалу (позолочення, посріблення) та, дедалі частіше, у стоматології. Універсальний словник-енциклопедія
  2. амальгама — Живосріблина Словник чужослів Павло Штепа
  3. амальгама — АМАЛЬГА́МА, и, ж. 1. хім. Сплав якого-небудь металу із ртуттю. Залежно від співвідношення ртуті та іншого металу амальгама може бути (при кімнатній температурі) рідкою, напіврідкою або твердою (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. амальгама — -и, ж. 1》 Сплав якого-небудь металу із ртуттю. 2》 перен. Про будь-яку суміш різнорідних речей, ідей та ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. амальгама — (металів) стоп; П. суміш, мішанина, обр. вінеґрета, сов. вінегрет. Словник синонімів Караванського
  6. амальгама — Амальга́ма, -ми, -мі; -га́ми, -га́м (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. амальгама — амальга́ма іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  8. амальгама — АМАЛЬГА́МА, и, ж. 1. Сплав якого-небудь металу з ртуттю або розчин деяких металів (напр., золота, срібла та ін.) у ртуті. Ртуть має здатність розчиняти в собі багато металів, утворюючи з ними сплави, що називаються амальгамами (Заг. хімія, 1955, 556). Словник української мови в 11 томах