анапест

ана́пе́ст

(грец. ανάπαιστος, букв. – відбитий назад)

віршований розмір, стопи якого в античному віршуванні складаються з двох коротких і одного довгого складу; в силабо-тонічному віршуванні – з трьох складів з наголосом на останньому.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. анапест — АНА́ПЕСТ, а, ч., літ. У силабо-тонічному віршуванні – трискладова стопа, в якій наголошений останній склад. Навряд чи можна, не відчуваючи “музики слова”, давати такі прекрасні анапести в хореях! (М. Зеров). Словник української мови у 20 томах
  2. анапест — -а, ч. У силабо-тонічному віршуванні – трискладова стопа, в якій наголошено останній склад. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. анапест — АНА́ПЕ́СТ, а, ч. У силабо-тонічному віршуванні — трискладова стопа, в якій наголошений останній склад (&́200;&́200;-́), напр.: "Наша ці́ль — | людське ща́ | стя і во́ | ля" (Франко). Словник української мови в 11 томах
  4. анапест — ана́пе́ст іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  5. анапест — • анапест (грец. 'ανάπαιστος букв. — відбите назад) - в античному віршуванні стопа на чотири мори, з трьох складів, з яких два перші — короткі, а третій — довгий: U U U — U. Українська літературна енциклопедія