анапест
АНА́ПЕСТ, а, ч., літ.
У силабо-тонічному віршуванні – трискладова стопа, в якій наголошений останній склад.
Навряд чи можна, не відчуваючи “музики слова”, давати такі прекрасні анапести в хореях! (М. Зеров).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- анапест — ана́пе́ст іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- анапест — -а, ч. У силабо-тонічному віршуванні – трискладова стопа, в якій наголошено останній склад. Великий тлумачний словник сучасної мови
- анапест — • анапест (грец. 'ανάπαιστος букв. — відбите назад) - в античному віршуванні стопа на чотири мори, з трьох складів, з яких два перші — короткі, а третій — довгий: U U U — U. Українська літературна енциклопедія
- анапест — ана́пе́ст (грец. ανάπαιστος, букв. – відбитий назад) віршований розмір, стопи якого в античному віршуванні складаються з двох коротких і одного довгого складу; в силабо-тонічному віршуванні – з трьох складів з наголосом на останньому. Словник іншомовних слів Мельничука
- анапест — АНА́ПЕ́СТ, а, ч. У силабо-тонічному віршуванні — трискладова стопа, в якій наголошений останній склад (&́200;&́200;-́), напр.: "Наша ці́ль — | людське ща́ | стя і во́ | ля" (Франко). Словник української мови в 11 томах