арлекін

арлекі́н

(італ. Arlecchino)

1. Персонаж італійської комедії масок, образ простака-слуги, незграбного телепня; у французьких арлекінадах кінця 18 – початку 19 ст. – щасливий коханець.

2. Переносно – блазень.

3. Сукна, що обрамляють портальну арку сцени.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. арлекін — -а, ч. 1》 Традиційний персонаж італійської "комедії масок", який у костюмі з різнокольорових клаптів і в чорній напівмасці виконував роль дотепного слуги-блазня. 2》 перен. Блазень. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. арлекін — арлекі́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. арлекін — Блазень, кльовн, паяц, комік, іст. скоморох, сов. клоун. Словник синонімів Караванського
  4. арлекін — Арлекі́н, -на, -нові; -кі́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. арлекін — Блазень, див. паяц, полішинель Словник чужослів Павло Штепа
  6. арлекін — АРЛЕКІ́Н, а, ч. Традиційний персонаж італійської “комедії масок”, який у костюмі з різнокольорових клаптів і в чорній напівмасці виконував роль дотепного слуги-блазня. Я арлекін – артист народний, Зачувши бренькіт мандолін, На кін виходжу я (М. Словник української мови у 20 томах
  7. арлекін — АРЛЕКІ́Н, а, ч. Традиційний персонаж італійської "комедії масок", який у костюмі з різнокольорових клаптів і в чорній напівмасці виконував роль дотепного слуги-блазня. *У порівн. Він літав по залі, як справжній арлекін (Мик., II, 1957, 61). Словник української мови в 11 томах
  8. Арлекін — Персонаж комедії дель арте, образ простака-слуги, який своїми витівками заплутував інтригу комедії; у Франції кінця XVIII — поч. XIX ст. А. — щасливий коханець, антипод П'єро, герой пантоміми (арлекінади) та лялькового театру. Універсальний словник-енциклопедія