афікс

а́фікс

(від лат. affixus – прикріплений)

1. Частина слова, що змінює його смисл, значення або роль у реченні. Інші назви – формант, форматив. Див. також префікс, інфікс, суфікс.

2. Точка на площині, яка визначається комплексним числом.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. афікс — Афі́кс, -кеа; афі́кси, -ксів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  2. афікс — а́фікс іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. афікс — [аф'ікс] -са, м. (на) -с'і, мн. -сие, -с'іў Орфоепічний словник української мови
  4. афікс — -а, ч., лінгв. Частина слова, що має певне граматичне значення і вносить зміну у зміст кореня. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. афікс — А́ФІКС, а, ч., лінгв. Частина слова, що має певне граматичне значення і вносить зміну у зміст кореня. Основні типи афіксів – суфікси й префікси (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах
  6. афікс — А́ФІКС, а, ч, лінгв. Частина слова, що має певне граматичне значення і вносить зміну у зміст кореня. Основні типи афіксів — суфікси й префікси (Сл. лінгв. терм., 1957, 19). Словник української мови в 11 томах