1. Словник іншомовних слів Мельничука

байка

ба́йка

(голл. baai, з франц. baie – вовняна матерія, від лат. badius – каштановий)

1. М’яка бавовняна тканина з густим начісаним ворсом з обох боків.

2. Густа, важка, грубосуконна тканина з начосом з лицьового боку.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. байка — Дрібниця [X] Словник з творів Івана Франка
  2. байка — ба́йка 1 іменник жіночого роду літературний твір; вигадка * Але: дві, три, чотири ба́йки ба́йка 2 іменник жіночого роду тканина Орфографічний словник української мови
  3. байка — Ба́йка. У знач. предик. присл. байдуже, все одно. У Гаврісана була я до товару. В мене коні та воли, а хатня робота мені байка (Коб. Українська літературна мова на Буковині
  4. байка — Казка, побрехенька, брехенька; (що купи не держиться) вигадка, фантазія, небувальщина, небилиця; пор. АЛЕГОРІЯ. Словник синонімів Караванського
  5. байка — [байка] -йкие, д. і м. -йц'і, мн. байки, байок дв'і байкие Орфоепічний словник української мови
  6. байка — I -и, ж. 1》 Невеликий віршований або, рідше, прозовий повчальний твір алегоричного змісту. 2》 розм. Вигадка, розповідь про те, чого насправді не було, не може бути. II -и, ж. М'яка бавовняна, рідше вовняна тканина з ворсом; бая. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. байка — БА́ЙКА¹, и, ж. 1. Невеликий віршований або, рідше, прозовий повчальний твір алегоричного змісту. Моя байка, добрі люди, У пригоді, може, буде (Л. Глібов);... Словник української мови у 20 томах
  8. байка — ба́йка дурниця, нічого важливого (ср, ст): Це байка, що я трачу нагоду бути на матчу, але мій клюб тратить через те воротаря (Керницький) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. байка — Байка — байкою, а борщ стигне. Ми говоримо, а діло стоїть нероблене. Байка плисти, але нурка піти. Легко робити звичайне діло, але надзвичайне, то неможливо. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. байка — Небилиця, вигадка, дурниця Словник застарілих та маловживаних слів
  11. байка — • байка - один із різновидів ліро-епічного жанру: невелике, здебільшого віршоване оповідання повчального змісту, героями якого виступають звірі, люди, рослини чи предмети. Б. — цей "вічний жанр" (О. Потебня) — пройшла складний шлях розвитку від антич. Українська літературна енциклопедія
  12. байка — див. вигадка Словник синонімів Вусика
  13. байка — I невел., здебільшого віршований повчально-гумористичний чи сатиричний твір з алегоричним змістом, де людське життя відтворене в образах тварин, рослин, предметів тощо. II 1. м'яка бавовняна тканина із густим начесаним ворсом з обох боків;... Універсальний словник-енциклопедія
  14. байка — ВИ́ГАДКА (те, що створене в уяві, чого немає й не було в дійсності), ВИ́ДУМКА, ВИ́ГАД рідше, ВИ́МИСЕЛ, ВИ́ТІВКА, ФАНТА́ЗІЯ, ФАНТА́СТИКА, НЕБИЛИ́ЦЯ, НЕБУВА́ЛЬЩИНА, МУДРУВА́ННЯ, КОНЦЕ́ПТ зах., ПРИГА́ДКА рідко, ФАНТАСМАГО́РІЯ рідко, БА́ЙКА розм., БРЕ́ХНІ мн. Словник синонімів української мови
  15. байка — Ба́йка, -ки, -ці; байки́, байо́к, байка́м ба́йка, -ки, -ці (матерія) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  16. байка — БА́ЙКА¹, и, ж. 1. Невеликий віршований або, рідше, прозовий повчальний твір алегоричного змісту. Моя байка, добрі люди, У пригоді, може, буде (Гл., Вибр., 1957, 156); Він [М. Старицький].. Словник української мови в 11 томах
  17. байка — Байка, -ки ж. 1) Басня. «Кажи казки!» — Не вмію. — «Кажи байки!» — Не смію. — «Кажи сякої-такої небилиці»! Чуб. І. 214. Не все те правда, що байка каже. Чуб. І. 232. Байки Л. Глібова. Як пан лягає спать, то він йому каже байки. Рудч. Ск. І. 191. Словник української мови Грінченка