балансир

баланси́р

(від франц. balancier – коромисло)

1. Важіль, що хитається на осі і передає зворотний рух ланцюгам механізму (у вимірювальних приладах, шахтних насосах, бурових верстатах тощо).

2. Головний регулятор (тягарець), що замінює маятник у механізмі годинника.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. балансир — баланси́р іменник чоловічого роду важіль Орфографічний словник української мови
  2. балансир — БАЛАНСИР – БАЛАНСЕР – БАЛАНСЕР Балансир, -а. Переважно двоплечий важіль; регулятор у годинниковому механізмі, який заміняє маятник; жердина для балансування. Балансер, -а. Акробат, що танцює на канаті; еквілібрист. Балансер, -а. Опорна нитка у хвостатих земноводних. Літературне слововживання
  3. балансир — Рівноважничка Словник чужослів Павло Штепа
  4. балансир — Балансир — walking beam — *Ausgleichhebel – важіль у верстаті-качалці, що хитається на осі і служить для передачі зворотно-поступального руху від кривошипно-шатунного механізму до канатної підвіски колони насосних штанг. Гірничий енциклопедичний словник
  5. балансир — -а, ч. 1》 Довга жердина, за допомогою якої акробат-танцівник на канаті зберігає рівновагу. 2》 Важіль у машині, що служить для передачі руху поршня або для рівномірного розподілу ваги. || Головний регулятор, який замінює маятник у механізмі годинника. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. балансир — БАЛАНСИ́Р, а, ч. 1. Довга жердина, за допомогою якої акробат-танцівник на канаті зберігає рівновагу. Номер з балансирами особливо сподобався мені (з газ.). 2. техн. Важіль у машині, признач. Словник української мови у 20 томах
  7. балансир — БАЛАНСИ́Р, а, ч. 1. Довга жердина, за допомогою якої акробат-танцівник на канаті зберігає рівновагу. 2. Важіль у машині, що служить для передачі руху поршня або для рівномірного розподілу ваги; // Головний регулятор, який замінює маятник у механізмі годинника. Словник української мови в 11 томах