банда

ба́нда

(італ. banda, букв. – загін)

1. Озброєна група людей, що вчинює злочинні дії; в широкому розумінні – всяка злочинна зграя, кліка.

2. Мідний духовий оркестр, що в деяких оперних виставах супроводжує дію на сцені або за сценою; в симфонічній музиці – додатковий ансамбль, розміщений окремо від основного складу оркестру.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. банда — БА́НДА (група людей, що чинять грабежі, розбої, вбивства), ША́ЙКА розм.; ЗГРА́Я зневажл. (ужив. звичайно в мові художньої літератури та публіцистики). Вже попід самим містом куркульські банди зрізують телеграфні стовпи (О. Словник синонімів української мови
  2. банда — рос. банда (італ. bande, букв. — загін) — озброєна агресивна група людей, що здатна вчинити, або здійснює злочини; всяка злочинна зграя, кліка, угруповання. Eкономічна енциклопедія
  3. банда — ба́нда ірон. 1. оркестр (перев. духовий)(ст); музична група (ср, ст) 2. група підлітків-бешкетників (ср, ст): Але то банда, тоті дітиска! (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. банда — (іт. banda — загін, група) — ансамбль мідних духових інструментів, який бере участь в оперній сценічній дії ('Аїда' Дж.Верді, 'Фауст' Ш.Гуно та ін.) або доповнює концертний оркестр з метою його підсилення (Увертюра '1812 рік' П.Чайковського. Словник-довідник музичних термінів
  5. банда — (змовців) зграя, кліка, мафія; У ФР. ватага, юрба, жрг. шпана. Словник синонімів Караванського
  6. банда — Зграя Словник чужослів Павло Штепа
  7. банда — див. багато Словник синонімів Вусика
  8. банда — И, ж. 1. злоч. Стихійне (на відміну від бригади) злочинне угруповання. Леонід Ілліч, здавшюся, житиме вічно, а разом із ним і вся його гнила банда (Ю. Винничук). 2. Гурт людей, компанія друзів. Збирай банду, приїжджай до мене в гості. Словник сучасного українського сленгу
  9. банда — Банда, -ди ж. 1) Гурьба, ватага, группа. Драг. 271. Пішли цілою бандою. Шейк. 2) Капелла. Цісарь... сказав їм зробити великий баль, банда їм грала. Гн. І. 161. Словник української мови Грінченка
  10. банда — -и, ж. 1》 Озброєна група злочинців, що чинять грабежі, розбої, вбивства. || зневажл. Про озброєний ворожий загін, диверсантів або ворожі війська. 2》 розм. Ватага, юрба, гурт. Великий тлумачний словник сучасної мови
  11. банда — Ба́нда: — компанія, ватага; гурт музик, оркестр, капелла [3] — оркестр [33] — оркестр, музика [XI] — тут в розумінні компанія або гурт музиків, «музики» [II] — тут: табір [19] Словник з творів Івана Франка
  12. Банда — (Banda) Гастінґс Камузу, нар. 1906(?), політик Малаві; з 1960 лідер Партії конгресу Малаві; з 1964 прем'єр, 1966-94 президент, диктаторське правління. Універсальний словник-енциклопедія
  13. банда — ба́нда іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  14. банда — БА́НДА, и, ж. 1. Озброєна група злочинців, які чинять пограбування, розбої, вбивства. [Грек:] То винні все закони ваші римські – заборонили чесні товариства.., от маєте тепер злочинні банди!... Словник української мови у 20 томах
  15. банда — БА́НДА, и, ж. 1. Озброєна група злочинців, що чинять грабежі, розбої, вбивства. [Грек:] То винні все закони ваші римські — заборонили чесні товариства.., от маєте тепер злочинні банди! (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах