1. Словник української мови у 20 томах

банда

БА́НДА, и, ж.

1. Озброєна група злочинців, які чинять пограбування, розбої, вбивства.

[Грек:] То винні все закони ваші римські – заборонили чесні товариства.., от маєте тепер злочинні банди! (Леся Українка);

– Одного злодія піймали були з конем аж під Полтавою на ярмарку .. Хотіли самосуд над ним учинити. А він став проситися: всіх, каже, викажу, усю банду, тільки щоб не вбивали (А. Головко);

Одного разу на село напала банда (О. Бердник);

// зневажл. Про озброєний загін, диверсантів або ворожі війська.

Всі народи віддавали свої сили на те, щоб розгромити фашистські банди, які напали на нашу Батьківщину (з газ.).

2. розм. Ватага, юрба, гурт.

Часто серед ночі .. хату сповняла ціла банда якогось непевного люду (М. Коцюбинський);

Капітана Гранта ціла банда розшукувала на чолі з лордом, а ти – сам, однісінький (О. Бердник).

3. муз. Оркестр з духових і ударних інструментів, який використовується в деяких операх під час дії на сцені або за нею.

Граючи, видобувся він на капельмейстра глиницької банди, а що був добрим українцем, то її батько, священик, приймав його з патріотизму частіше в себе і з часом, дорога пані, з часом... (О. Кобилянська);

В улицях Стамбула вiйськовi банди грали, полки Сулеймана на торжество скликали... (О. Назарук);

Видовищність класичної опери й балету полонила. Півроку працював [валторніст] у банді – оркестрі, що бере участь у виставі (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. банда — Ба́нда: — компанія, ватага; гурт музик, оркестр, капелла [3] — оркестр [33] — оркестр, музика [XI] — тут в розумінні компанія або гурт музиків, «музики» [II] — тут: табір [19] Словник з творів Івана Франка
  2. банда — ба́нда іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. банда — (змовців) зграя, кліка, мафія; У ФР. ватага, юрба, жрг. шпана. Словник синонімів Караванського
  4. банда — Зграя Словник чужослів Павло Штепа
  5. банда — (іт. banda — загін, група) — ансамбль мідних духових інструментів, який бере участь в оперній сценічній дії ('Аїда' Дж.Верді, 'Фауст' Ш.Гуно та ін.) або доповнює концертний оркестр з метою його підсилення (Увертюра '1812 рік' П.Чайковського. Словник-довідник музичних термінів
  6. банда — -и, ж. 1》 Озброєна група злочинців, що чинять грабежі, розбої, вбивства. || зневажл. Про озброєний ворожий загін, диверсантів або ворожі війська. 2》 розм. Ватага, юрба, гурт. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. банда — ба́нда ірон. 1. оркестр (перев. духовий)(ст); музична група (ср, ст) 2. група підлітків-бешкетників (ср, ст): Але то банда, тоті дітиска! (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. банда — И, ж. 1. злоч. Стихійне (на відміну від бригади) злочинне угруповання. Леонід Ілліч, здавшюся, житиме вічно, а разом із ним і вся його гнила банда (Ю. Винничук). 2. Гурт людей, компанія друзів. Збирай банду, приїжджай до мене в гості. Словник сучасного українського сленгу
  9. банда — див. багато Словник синонімів Вусика
  10. банда — ба́нда (італ. banda, букв. – загін) 1. Озброєна група людей, що вчинює злочинні дії; в широкому розумінні – всяка злочинна зграя, кліка. Словник іншомовних слів Мельничука
  11. Банда — (Banda) Гастінґс Камузу, нар. 1906(?), політик Малаві; з 1960 лідер Партії конгресу Малаві; з 1964 прем'єр, 1966-94 президент, диктаторське правління. Універсальний словник-енциклопедія
  12. банда — БА́НДА (група людей, що чинять грабежі, розбої, вбивства), ША́ЙКА розм.; ЗГРА́Я зневажл. (ужив. звичайно в мові художньої літератури та публіцистики). Вже попід самим містом куркульські банди зрізують телеграфні стовпи (О. Словник синонімів української мови
  13. банда — БА́НДА, и, ж. 1. Озброєна група злочинців, що чинять грабежі, розбої, вбивства. [Грек:] То винні все закони ваші римські — заборонили чесні товариства.., от маєте тепер злочинні банди! (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  14. банда — рос. банда (італ. bande, букв. — загін) — озброєна агресивна група людей, що здатна вчинити, або здійснює злочини; всяка злочинна зграя, кліка, угруповання. Eкономічна енциклопедія
  15. банда — Банда, -ди ж. 1) Гурьба, ватага, группа. Драг. 271. Пішли цілою бандою. Шейк. 2) Капелла. Цісарь... сказав їм зробити великий баль, банда їм грала. Гн. І. 161. Словник української мови Грінченка