1. Словник іншомовних слів Мельничука

баранта

баранта́

(тюрк. – розбійник, набіг)

самовільне захоплення чужого майна (гол. чином, худоби), щоб примусити його власника задовольнити претензії особи, що чинить Б., або відшкодувати заподіяні їй раніше майнові збитки, є злочином.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. баранта — I -и, ж. У карному праві – самоправне захоплення майна виключно з метою примусити власника речей або його родичів відшкодувати завдану винному образу або нанесений йому майновий збиток. II -и, ж., діал. Отара овець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. баранта — БАРАНТА́², и́, ж. Отара овець. Степ починає поступово й ледь помітно підвищуватися, утворюючи невеличкий пагорок. Трава тут соковита й пахуча вже наприкінці лютого, тому кочівники обрали цю місцевість для баранти (із журн.). Словник української мови у 20 томах
  3. баранта — рос. баранта (тюрк.-розбійник, набіг) — примусове, свавільне захоплення майна з метою примусити його власника сплатити (відшкодувати) заподіяні раніше збитки, задовольнити вимоги особи, яка вчинила Б. Кваліфікується як злочин. Eкономічна енциклопедія
  4. баранта — Баранта, -ти ж. Стадо овецъ. Черном. Словник української мови Грінченка