1. Великий тлумачний словник сучасної мови

баранта

бара́нта

I -и, ж.

У карному праві – самоправне захоплення майна виключно з метою примусити власника речей або його родичів відшкодувати завдану винному образу або нанесений йому майновий збиток.

II -и, ж., діал.

Отара овець.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. баранта — БАРАНТА́², и́, ж. Отара овець. Степ починає поступово й ледь помітно підвищуватися, утворюючи невеличкий пагорок. Трава тут соковита й пахуча вже наприкінці лютого, тому кочівники обрали цю місцевість для баранти (із журн.). Словник української мови у 20 томах
  2. баранта — баранта́ (тюрк. – розбійник, набіг) самовільне захоплення чужого майна (гол. чином, худоби), щоб примусити його власника задовольнити претензії особи, що чинить Б., або відшкодувати заподіяні їй раніше майнові збитки, є злочином. Словник іншомовних слів Мельничука
  3. баранта — рос. баранта (тюрк.-розбійник, набіг) — примусове, свавільне захоплення майна з метою примусити його власника сплатити (відшкодувати) заподіяні раніше збитки, задовольнити вимоги особи, яка вчинила Б. Кваліфікується як злочин. Eкономічна енциклопедія
  4. баранта — Баранта, -ти ж. Стадо овецъ. Черном. Словник української мови Грінченка