берберин

бербери́н

(від лат. berberys – барбарис)

алкалоїд, що міститься в листях барбарису та деяких інших рослин. Сульфат Б. використовують у медицині як жовчогінний засіб.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. берберин — бербери́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. берберин — -у, ч. Алкалоїд, що міститься у листях барбарису та інших рослин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. берберин — БЕРБЕРИ́Н, у, ч., хім. Алкалоїд, який міститься в багатьох рослинах, особливо в листі барбарису. Сульфати берберину використовують у медицині як жовчогінний засіб (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах