бора

бо́ра́

(італ. bora, від грец. βορέας – північний вітер)

сильний холодний поривчастий вітер у приморських місцевостях, який дме взимку із схилів гір.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бора — БО́РА́, бо́ри́, ж. Дуже сильний, поривчастий холодний вітер, що дме в приморських місцевостях з гір. Коли це схопилась бора. Грім розлігся, залунав (М. Старицький); Кораблі щодуху намагаються втекти – з борою жарти погані (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах
  2. бора — Вітер (морський) Словник чужослів Павло Штепа
  3. бора — бори, ж. Дуже сильний холодний вітер, що дме в приморських місцевостях з гір. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. бора — БО́РА́, бо́ри́, ж. Дуже сильний холодний вітер, що дме в приморських місцевостях з гір. Коли це схопилась бора. Грім розлігся, залунав (Стар., Поет. тв., 1958, 116). Словник української мови в 11 томах
  5. бора — Холодний, дуже сильний вiтер (145-215 км/год), що вiє переважно взимку з невисоких гір у напрямку сусiднього з ними теплого м. або вел. оз.; на узбережжi м.: Адрiатичного, Чорного, біля оз. Байкал. Універсальний словник-енциклопедія
  6. Бора — Бо́ра (ам. прізв.), не відм. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. бора — бо́ра́ іменник жіночого роду холодний вітер Орфографічний словник української мови