бриз

(франц. brise)

несильний вітер, що виникає через неоднакове нагрівання суші й моря: вдень вологий, дме з моря на сушу (морський Б.), вночі сухий – з суші на море (береговий Б.).

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бриз — -у, ч. Легкий береговий вітер, який дме вдень з моря, а вночі з суходолу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. бриз — див. вітер Словник синонімів Вусика
  3. бриз — БРИЗ, у, ч. Легкий береговий вітер, який дме вдень з моря, а вночі з суші. З берега у море дмухнув ледве помітний нічний бриз (М. Трублаїні); Бриз буває тому, що над морем і сушею створюється різниця в атмосферному тиску (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. бриз — див. бриг Словник чужослів Павло Штепа
  5. бриз — БРИЗ, у, ч. Легкий береговий вітер, який дме вдень з моря, а вночі з суші. Бриз буває тому, що над морем і сушею створюється різниця в атмосферному тиску (Фіз. геогр., 5, 1956, 86); З берега у море дмухнув ледве помітний нічний бриз (Трубл., Шхуна.., 1940, 81). Словник української мови в 11 томах
  6. бриз — [бриз] -зу, м. (на) -з'і, мн. -зие, -з'іў Орфоепічний словник української мови
  7. бриз — ВІ́ТЕР (більший або менший рух повітря в горизонтальному напрямі), ВІТРОВІ́Й поет., ВІТРИ́ЛО фольк.; ЛЕ́ГІТ (легкий вітерець), ЛЕГКОВІ́Й поет. Словник синонімів української мови
  8. бриз — Бризъ! меж. 1) Выражаетъ брызганіе. 2) Трахъ! Я ударив коня, а він бризь об землю. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка
  9. бриз — Місцевий вітер, що виникає найчастіше над берегами м., оз. і вел. рік; змінює напрямок двічі на добу: напр., вдень дме з м. (морський б.), а вночі — з суходолу (береговий б.). Універсальний словник-енциклопедія
  10. бриз — бриз іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови