векторний
ве́кторний
той, що характеризується як вектор або пов’язаний з ним;
¤ в. добуток двох векторів – вектор, довжина якого дорівнює добуткові довжин цих векторів і синуса кута між ними, направлений перпендикулярно до площини, в якій лежать перемножувані вектори так, що з його кінця поворот від першого вектора до другого здійснюється проти годинникової стрілки. Див. також скалярний добуток двох векторів;
¤ в-е числення – розділ математики, що визчає дії з векторами.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- векторний — ве́кторний прикметник Орфографічний словник української мови
- векторний — [векторнией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- векторний — Векторный — vectorly — vektorisch — той, що характеризується як вектор або пов'язаний з ним; В. д о б у т о к д в о х в е к т о р і в — вектор, довжина якого дорівнює добуткові довжин цих векторів і синуса кута між ними... Гірничий енциклопедичний словник
- векторний — -а, -е, мат. Прикм. до вектор. Векторна величина — величина, що окрім свого числового значення, характеризується напрямком у просторі (сила, напруженість та ін.). Векторне числення — розділ математики, в якому вивчаються дії з векторами. Великий тлумачний словник сучасної мови
- векторний — ВЕ́КТОРНИЙ, а, е. Прикм. до ве́ктор. Картографічні дані векторного формату складають цифрову карту України масштабу 1:100 000 (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- векторний — ВЕ́КТОРНИЙ, а, е, мат. Прикм. до ве́ктор. Напруженість [електричного] поля є векторна величина (Курс фізики, III, 1956, 16). ◊ Ве́кторне чи́слення — розділ математики, в якому вивчаються дії з векторами. Словник української мови в 11 томах