1. Гірничий енциклопедичний словник

векторний

Векторный — vectorly — vektorisch — той, що характеризується як вектор або пов'язаний з ним; В. д о б у т о к д в о х в е к т о р і в — вектор, довжина якого дорівнює добуткові довжин цих векторів і синуса кута між ними, направлений перпендикулярно до площини, в якій лежать перемножувані вектори так, що з його кінця поворот від першого вектора до другого здійснюється проти годинникової стрілки. В. ч и с л е н н я — розділ математики, що вивчає дії з векторами.

Джерело: Гірничий енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. векторний — ве́кторний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. векторний — [векторнией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. векторний — -а, -е, мат. Прикм. до вектор. Векторна величина — величина, що окрім свого числового значення, характеризується напрямком у просторі (сила, напруженість та ін.). Векторне числення — розділ математики, в якому вивчаються дії з векторами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. векторний — ВЕ́КТОРНИЙ, а, е. Прикм. до ве́ктор. Картографічні дані векторного формату складають цифрову карту України масштабу 1:100 000 (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  5. векторний — ве́кторний той, що характеризується як вектор або пов’язаний з ним; ¤ в. добуток двох векторів – вектор, довжина якого дорівнює добуткові довжин цих векторів і синуса кута між ними, направлений перпендикулярно до площини... Словник іншомовних слів Мельничука
  6. векторний — ВЕ́КТОРНИЙ, а, е, мат. Прикм. до ве́ктор. Напруженість [електричного] поля є векторна величина (Курс фізики, III, 1956, 16). ◊ Ве́кторне чи́слення — розділ математики, в якому вивчаються дії з векторами. Словник української мови в 11 томах