вокалізація

вокаліза́ція

(від лат. vocalis – голосний)

1. Спів на голосних звуках; одна з основних вправ для голосу й розвитку музикальності.

2. Перехід приголосного звуку в голосний (напр., «в» в «у»).

3. У стенографії графічний метод виразу голосних у слові зміною накреслення приголосних.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вокалізація — ВОКАЛІЗА́ЦІЯ, ї, ж. 1. муз. Спів на самих голосних звуках. 2. лінгв. Перетворення напівголосних або приголосних звуків у голосні. Словник української мови в 11 томах
  2. вокалізація — (іт. vocalizzazione) — 1. Розспівування голосних звуків або складів в музичних творах. Відомі художні твори, де широко використовується прийом В. (напр., 'Alleluia' В.А.Моцарта. Як художній прийом В. широко використовувалась в оперній музиці XVII — початку XIX ст. Словник-довідник музичних термінів
  3. вокалізація — -ї, ж. 1》 муз. Спів на самих лише голосних звуках. 2》 лінгв. Перетворення напівголосних або приголосних звуків у голосні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вокалізація — ВОКАЛІЗА́ЦІЯ, ї, ж. 1. муз. Спів на голосних звуках. Найпростіший вид вокалізації – спів якої-небудь голосної або складу поетичного тексту двома чи більше звуками (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  5. вокалізація — вокаліза́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  6. вокалізація — Вокаліза́ція, -ції, -цією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)