вокалізація

ВОКАЛІЗА́ЦІЯ, ї, ж.

1. муз. Спів на голосних звуках.

Найпростіший вид вокалізації – спів якої-небудь голосної або складу поетичного тексту двома чи більше звуками (з наук. літ.);

Як художній прийом вокалізація широко використовувалася в оперній музиці XVII – початку XIX ст. (з наук. літ.);

* Образно. Цей дріб – єдиний голос дорослих білих лелек. Ні до якої іншої вокалізації вони не здатні (з газ.).

2. лінгв. Перехід напівголосних або приголосних звуків у голосні.

Пам'ятка [напис на Тмутороканському камені 1068 р.] цікава тим, по-перше, що вона автентична, по-друге, в ній відбито ті мовні процеси, що були характерні для XI ст.: падіння глухих .. або їх вокалізація (В. Русанівський);

Рефлекси аналізованого дієслівного кореня з різними ступенями вокалізації зазнавали певної контамінації, зокрема семантичної (з наук. літ.).

3. Позначення голосних у слові зміною накреслення приголосних.

У державній єдиній системі стенографії вокалізація була заснована на позиційній зміні знаків відносно один одного (з навч. літ.);

Із погляду на графіку вокалізацію передано дослідниками по-різному: Ф. Колессою – літерами в круглих дужках у рядку, К. Мошинським – частіше діакритичними знаками (з наук. літ.).