відикон
відико́н
[від від(ео)... і грец. είκών – зображення]
передавальна телевізійна трубка, що діє залежно від зміни електричного опору фоточутливого шару під впливом світла. Застосовують у телебаченні.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відикон — -а, ч., спец. Передавальна телевізійна трубка для накопичення світлових сигналів і перетворення їх в електричні. Великий тлумачний словник сучасної мови