відикон
відико́н
-а, ч., спец.
Передавальна телевізійна трубка для накопичення світлових сигналів і перетворення їх в електричні.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відикон — відико́н [від від(ео)... і грец. είκών – зображення] передавальна телевізійна трубка, що діє залежно від зміни електричного опору фоточутливого шару під впливом світла. Застосовують у телебаченні. Словник іншомовних слів Мельничука