віконт

віко́нт

[франц. vicomte, від лат. vicecomes, букв. – заступник графа (1)]

1. У Франкській державі Каролінгів – заступник графа (посадова особа).

2. В країнах Західної Європи – дворянський титул (нижчий за графа й вищий за барона). Зберігся в Англії та деяких інших країнах.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віконт — ВІКО́НТ, а, ч. Дворянський титул (нижчий від графа і вищий за барона) у Великобританії, Франції та деяких інших країнах, а також особа, якій надається цей титул. Словник української мови у 20 томах
  2. віконт — віко́нт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. віконт — Віко́нт, -та; -ко́нти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. віконт — -а, ч. Дворянський титул, середній між бароном і графом у Франції, Англії та деяких інших країнах, а також особа, якій надавався цей титул. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. віконт — ВІКО́НТ, а, ч. Дворянський титул, середній між бароном і графом у давній Франції, Англії та деяких інших країнах, а також особа, якій надавався цей титул. Словник української мови в 11 томах