віконт
віко́нт
[франц. vicomte, від лат. vicecomes, букв. – заступник графа (1)]
1. У Франкській державі Каролінгів – заступник графа (посадова особа).
2. В країнах Західної Європи – дворянський титул (нижчий за графа й вищий за барона). Зберігся в Англії та деяких інших країнах.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- віконт — віко́нт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- віконт — -а, ч. Дворянський титул, середній між бароном і графом у Франції, Англії та деяких інших країнах, а також особа, якій надавався цей титул. Великий тлумачний словник сучасної мови
- віконт — ВІКО́НТ, а, ч. Дворянський титул (нижчий від графа і вищий за барона) у Великобританії, Франції та деяких інших країнах, а також особа, якій надається цей титул. Словник української мови у 20 томах
- віконт — Віко́нт, -та; -ко́нти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- віконт — ВІКО́НТ, а, ч. Дворянський титул, середній між бароном і графом у давній Франції, Англії та деяких інших країнах, а також особа, якій надавався цей титул. Словник української мови в 11 томах