віконт
ВІКО́НТ, а, ч.
Дворянський титул (нижчий від графа і вищий за барона) у Великобританії, Франції та деяких інших країнах, а також особа, якій надається цей титул.
Розмову звичайно підтримували два віконти і п'ять баронів, яких пан де Ла-Моль знав іще в еміграції (Д. Паламарчук, пер. з тв. Стендаля);
Більшу частину складу палати становлять світські спадкові лорди, яких тут близько 800 осіб. Свої титули – герцогів, маркізів, графів і віконтів – вони передають у спадщину разом із місцем у палаті (з навч. літ.);
У Версалі на придворній посаді “посудиноносця” при королі був віконт, який отримував за виконання своїх обов'язків кілька тисяч ліврів на рік (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- віконт — віко́нт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- віконт — -а, ч. Дворянський титул, середній між бароном і графом у Франції, Англії та деяких інших країнах, а також особа, якій надавався цей титул. Великий тлумачний словник сучасної мови
- віконт — віко́нт [франц. vicomte, від лат. vicecomes, букв. – заступник графа (1)] 1. У Франкській державі Каролінгів – заступник графа (посадова особа). 2. В країнах Західної Європи – дворянський титул (нижчий за графа й вищий за барона). Зберігся в Англії та деяких інших країнах. Словник іншомовних слів Мельничука
- віконт — Віко́нт, -та; -ко́нти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- віконт — ВІКО́НТ, а, ч. Дворянський титул, середній між бароном і графом у давній Франції, Англії та деяких інших країнах, а також особа, якій надавався цей титул. Словник української мови в 11 томах