1. Словник іншомовних слів Мельничука

вілла

ві́лла

(від лат. villa – сільський будинок, маєток)

1. В Стародавньому Римі сільська садиба.

2. Комфортабельний будинок з парком або садом в околицях міста або в курортній місцевості.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вілла — ві́лла іменник жіночого роду дача Орфографічний словник української мови
  2. вілла — [в’іл:а] -л:ие, д. і м. -л':і (дача) Орфоепічний словник української мови
  3. вілла — Дімок, дімочок, див. дача Словник чужослів Павло Штепа
  4. вілла — -и, ж. Розкішна дача за містом чи будинок-особняк, звичайно із садом навколо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. вілла — ВІ́ЛЛА, и, ж. 1. іст. У Стародавньому Римі – заміський маєток. Авари не скористалися віллами повержених ромеїв, розбили намети перед собором святого Антонія й живуть у наметах (Д. Словник української мови у 20 томах
  6. вілла — див. дім Словник синонімів Вусика
  7. вілла — У стародавньому Римі земельний маєток середньої величини (бл. 25-60 га), орієнтований на інтенсивне сільськогосподарське виробництво, засноване на праці рабів; з II ст. до н.е. також назва розкішної міської чи підміської садиби. Універсальний словник-енциклопедія
  8. вілла — Ві́лла, -лли; ві́лли, ві́ллів і вілл Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. вілла — ВІ́ЛЛА, и, ж. Розкішна дача за містом або будинок-особняк, звичайно із садом навколо. По піскуватій лінії берега, серед тінистих садків, біліли розкішні вілли (Коцюб., І, 1955, 284); Колись вілли були панські, а відтепер належатимуть народові (Гончар, Новели, 1954, 48). Словник української мови в 11 томах
  10. вілла — (лат., італ. — маєток) 1. Оточені високими стінами заміська садиба, будинок з господарськими спорудами, майстернями, приміщеннями для охорони (Villa rustica) або міська будівля для відпочинку і розваг з терасовим парком, фонтанами... Архітектура і монументальне мистецтво