1. Словник української мови у 20 томах

вілла

ВІ́ЛЛА, и, ж.

1. іст. У Стародавньому Римі – заміський маєток.

Авари не скористалися віллами повержених ромеїв, розбили намети перед собором святого Антонія й живуть у наметах (Д. Міщенко);

Під час розкопок римської вілли поблизу Баальбека в Сирії було знайдено мозаїчне панно III ст., на якому розміщено портрети грецьких мудреців, які ведуть легендарний диспут із Сократом (з наук. літ.).

2. Заміський будинок, комфортабельна дача, звичайно із садом чи парком навколо.

По піскуватій лінії берега, серед тінистих садків, біліли розкішні вілли (М. Коцюбинський);

Збоку вілли, посеред парку, на маленькім аеродромі стоять аероплани різних розмірів (В. Винниченко);

Святково біліють невеличкі ошатні будиночки, вілли з граціозними колонами й багатоповерхові, новітньої архітектури, споруди (Є. Доломан).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вілла — ві́лла іменник жіночого роду дача Орфографічний словник української мови
  2. вілла — [в’іл:а] -л:ие, д. і м. -л':і (дача) Орфоепічний словник української мови
  3. вілла — Дімок, дімочок, див. дача Словник чужослів Павло Штепа
  4. вілла — -и, ж. Розкішна дача за містом чи будинок-особняк, звичайно із садом навколо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. вілла — див. дім Словник синонімів Вусика
  6. вілла — ві́лла (від лат. villa – сільський будинок, маєток) 1. В Стародавньому Римі сільська садиба. 2. Комфортабельний будинок з парком або садом в околицях міста або в курортній місцевості. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. вілла — У стародавньому Римі земельний маєток середньої величини (бл. 25-60 га), орієнтований на інтенсивне сільськогосподарське виробництво, засноване на праці рабів; з II ст. до н.е. також назва розкішної міської чи підміської садиби. Універсальний словник-енциклопедія
  8. вілла — Ві́лла, -лли; ві́лли, ві́ллів і вілл Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. вілла — ВІ́ЛЛА, и, ж. Розкішна дача за містом або будинок-особняк, звичайно із садом навколо. По піскуватій лінії берега, серед тінистих садків, біліли розкішні вілли (Коцюб., І, 1955, 284); Колись вілли були панські, а відтепер належатимуть народові (Гончар, Новели, 1954, 48). Словник української мови в 11 томах
  10. вілла — (лат., італ. — маєток) 1. Оточені високими стінами заміська садиба, будинок з господарськими спорудами, майстернями, приміщеннями для охорони (Villa rustica) або міська будівля для відпочинку і розваг з терасовим парком, фонтанами... Архітектура і монументальне мистецтво